Я ніколи не подав би руки Путіну, – митрополит Софроній

27 березня 2015, 11:58

617454_1_w_300Наприкінці лютого Патріарх Єрусалимський Теофіл III заявив, що потрібно шукати шляхи об'єднання Православної церкви в Україні. А предстоятель УПЦ у Канаді Митрополит Юрій (Каліщук) під час круглого столу 20 лютого у Києві повідомив: Константинопольська патріархія готова допомогти православним українцям об'єднатися в одну церкву. Але треба, щоб до неї з цим проханням звернулися представники церков і президент України, інформує Gazeta.ua.

— З об'єднанням треба спішити, бо в Україні може не стати Української православної церкви зовсім, — каже митрополит Черкаський і Канівський Софроній (Дмитрук), 75 років. — Церква має передусім зібратися — всі архієреї — і вирішити. Православні церкви Сербії, Болгарії, Грузії — автокефальні. Це було волевиявлення єпископату. Всі єпископи Сербії сказали: бути Сербській автокефальній православній церкві. У Болгарії те саме було. У нас не всі кажуть, не всі хочуть.

Що зараз найбільше стоїть на заваді об'єднанню православних церков в Україні?

— Непідготовленість наших архієреїв. Вони не готові до цього. Блаженнійший Володимир казав: "Так чи інакше, вільній церкві в Україні бути". Але ще є всякі причини, що заважають цьому статися. Для початку потрібно навчитися любити, а як не любити, то хоча б відповідати перед Богом і людьми. Якщо немає цього, яке об'єднання може бути? Два вороги воюють і ніколи не зможуть об'єднатися, бо воюють. Так само і церква.

А може бути політичне рішення ­про об'єднання?

— Зараз усе може вирішити президент. Але це моя думка. Він має право. Це його держава, його вибрали люди. За нього голосували православні. Можу сказати, що більшість православних були його виборцями. Президент може сказати: щоб держава була стабільною, треба єдина церква. Тим більше, що Росія визнана агресором. Петрові Порошенку слід мати розмову не тільки з блаженнійшим Онуфрієм (предстоятель УПЦ Московського патріархату. — ред), а й з усіма єпископами. Бо одне діло, коли дасть указ, а інше, коли зустрінеться і поговорить. Так, як приїздив до нас, коли обирали на місцеблюстителя Онуфрія. Тепер уже як президент оголосить: "Скажіть, будь ласка, хто за і хто проти. Хто проти — аргументуйте". Треба, щоб президентові це хтось підказав. Від духовних осіб у нього немає радника. Йому потрібен такий радник, але незаполітизований. Який має в голові клепку, розумно мислить і знає історію церкви й народу.

Ви писали звернення до всіх єпископів, що в Україні має бути єдина помісна церква. Ніхто з них не відгукнувся. Як зараз сприяєте об'єднанню?

— Укладаю молитовник українською мовою. Незабаром має вийти друком. Запитував своїх батюшок, богословів — ви читаєте псалми, хто з вас може розповісти своїми словами, що ви читали. Позитивної відповіді не було. В загальному ми це розуміємо. Я старався зробити його, щоб українці могли читати молитви своєю рідною літературною мовою. Використовував багато словників — грецькі, слов'янські, все надбання, що є перекладено з 1924 року й до сьогодні. Я старався дати необхідні молитви — вечірні, вранішні, канони, тропарі, пом'янники, молитву за Україну. Мені допомагали люди, які мають філологічну освіту. Трудилися цілий рік. Я сидів ночами. Перед цим повністю переклав Типікон — богослужбовий устав. Ще хочу перекласти Псалтир. Заборонив читати проповіді російською в церквах. Яка російська мова може бути?

1 лютого митрополит Онуфрій разом із делегацією їздили до Москви на святкування шостої річниці інтронізації патріарха Кирила. Попри війну, зустрічався з Володимиром ­Путіним.

— Коли наші єпископи поїхали в Москву, я всім їм про це нагадав. Я, будучи архієреєм, ніколи б не подав руки Путіну. І сидіти їсти з ним за одним столом — злочин. Але це моя точка зору. Церква має бути поза політикою.

А як бути з патріархом Кирилом?

— Він написав звернення до Путіна, зупинив його? Ні. Зате написав звернення до патріарха Константинопольського, що в нас православних убивають уніати, а українська земля — канонічна територія Московського патріархату. Виходить, він підтримує Путіна. А той розв'язав війну. Послухайте, що кажуть наші звільнені полонені, як їх катують. Страшні знущання. Люди такого робити не можуть. А винен той, хто розв'язав це.

А як бути з тими, хто підтримує Путіна тут, в Україні — і серед мирян, і серед духовенства?

— Вважаю їх зрадниками. Молюся за них, щоб Господь послав їм розум. Якщо підтримують агресора, то вони самі такі, як агресор. У Черкасах є група росіян, які носять портрети царя. Хотіли, щоб ми ікону з царською родиною поставили в соборі. Ікона була дуже велика, не було місця її розмістити. Тому відмовили їм.

Поділитись

Коментарі

Вгору