Точка зору

Шановні вболівальники, партнери та всі, хто палко підтримує ФК ЛНЗ. Передусім хочу щиро вибачитися за цей сезон. Ми усвідомлюємо, що результати були далеко не тими, на які ми всі розраховували. Це був непростий період, і я, як президент клубу, беру всю відповідальність за цей сезон особисто на себе. У той же час хочу подякувати кожному...

Українці, які повертаються з полону, потрапляють в умови не кращі, аніж у російських катівнях. На фото — туалет у «центрі реабілітації» на Київщині, в якому розмістили повернених за обміном військовослужбовців. Така зневага відбувається на тлі створення в Україні нескінченних посад «уповноважених з прав людини» та «омбудсменів з прав військових». Поки українці повертаються змучені та виснажені...

3 роки в полоні Ти не здався. Вийшов за наказом. Разом з пораненими, жінками та дітьми. Бо інакше їх чекала смерть. Ти якось написав, що на днюху хлопці подарували тобі останню гранату. Ви готові були стояти до кінця. 3 роки з життя. За цей час твої однолітки одружилися, у них уже є діти, хтось гайнув...

Час сказати про те, що сталося нещодавно. Бо якось воно не ок: тотальний розголос, а потім наче всьо харашо. Ну що... «Поверніть Художниць». Петиція Наталя Вернидуб легко набрала необхідних 500+ голосів, але депутати міськради увімкнули колективного ідіота і відмовилися втручатися. Власне, повернули так, наче їх хтось просив «усунути з посади» в.о. директора-художнього керівника Руслана Паскалова....

Не фотографую і не пишу нічого про стан укриття в садочку (майже в усіх садочках), де щоденно годинами сидять маленькі українці, виключно через повагу до вихователів та усвідомлення наслідків для них і для керівництва садочка. Але це дуже дуже дивно і прикро, коли на четвертий рік війни ти змушений обирати чи вести дитину з собою...

Мене обманули! Не хочу виносити сміття з хати, але люди не залишають мені вибору. Після повернення до цивільного життя я розмірковував, чим мені займатися, фізично і психологічно, дуже багато речей стали для мене дуже тяжкими. Я не міг сидіти вдома по вечорах і ловити ехо від свого ж голосу. А зарплати з училища не вистачало...