Історія Ольги Поліщук — про вибір, який починався як тимчасовий, а став справою життя. Уже 24 роки вона працює на Катеринопільському елеваторі машиністкою зернових навантажувально-розвантажувальних робіт і добре знає цю справу зсередини.
У 2002 році вона прийшла на підприємство, яке для було знайомим ще з дитинства — тут працювали її батьки. Вона згадує, як прибігала сюди до тата, крутилася поруч, дивилася, як усе працює. І от вже 24 роки вона тут.
Пригадує, що коли вона прийшла, підприємство мало лише один підрозділ і одну виробничу лінію. З роками воно розвивалося: запускалися нові процеси, розширювалися потужності, зростав колектив.
«Зараз проходиш цехами — всюди життя, рух, багато людей», — каже вона. І додає: кожен розуміє свою роль і відповідальність, адже від цього залежить спільний результат.
За роки роботи Ольга не лише опанувала професію, а й стала наставницею для інших дівчат — навчила щонайменше трьох, які сьогодні також працюють машиністками.
«Я показую все з самого початку: як проходить робочий день, як працює обладнання. До мене завжди можна звернутися — підкажу і допоможу», — говорить вона.
До стереотипів щодо «жіночих» і «чоловічих» професій вона ставиться спокійно: головне, щоб робота була до душі й приносила результат. Каже, що керівник і колеги завжди ставляться з повагою та підтримкою. Тут цінують професіоналізм, відповідальність і внесок кожного в спільний результат.
Для неї важливо, що робота поруч із домом — «15 хвилин, і я вже на місці». Але додає: на самому підприємстві зроблено багато для людей — є і підвіз, і комфортні умови, і все необхідне для роботи. «Все офіційно, стабільно, зарплата виплачується вчасно. Можна не переживати ні за що,, просто працюєш», — каже вона.
Водночас для неї важливі не лише базові речі. Вона відзначає, що тут дбають про людей: підтримують у складних ситуаціях, допомагають, коли це потрібно, і створюють можливості подбати про здоров’я.
Окремо говорить про допомогу військовим і працівникам, які зараз служать: «Їм допомагають — і амуніцією, і грошима». Каже, що це викликає повагу і дає розуміння, що своїх тут підтримують.
Коли запитують, чи змінила б щось, відповідь проста: «Я б однозначно прийшла сюди ще раз». Каже, що за ці роки навчилася багатьом речам і бачить, що тут можна рости, якщо хочеш працювати і брати відповідальність.
Поза роботою Ольга — мама і бабуся чотирьох онуків. Пече для них смаколики. «Вони дуже люблять мою випічку», — усміхається.
Історія Ольги Поліщук не виняток, а норма. В компанії не ділять професії на «жіночі» і «чоловічі», а дивляться на результат і ставлення до роботи.
За 24 роки вона виросла разом із підприємством, навчила інших і довела просту річ: стереотипи не працюють там, де є досвід, відповідальність і команда поруч.
Реклама
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
