Історія у камені: найцікавіші черкаські будинки (фото)

13 вересня 2015, 10:04

Готичний готель

словянський-600x442

 

Майже у самому  центрі Черкас, на вулиці Хрещатик відразу привертає увагу будинок, схожий на казковий палац з вежами. Це будівля колишнього готелю “Слов’янський”, інформує "Дзвін".

Будинок побудований наприкінці ХІХ сторіччя за проектом В.Городецького в стилі постромантичної готики з використанням елементів модерну,класицизму та середньовічної східної архітектури. Замовником готелю “Слов’янський” був підприємець Скорина.

Ріг будинку зроблений п’ятикутним та увінчаний незвичайним високим загостреним шатром. Фасад будівлі прикрашений великою кількістю різних декоративних елементів, а також башточками з тонкими голчастими куполами та витонченими колонами. Будинок мав три балкони, один з балконів був винесений на 2,5 метра вперед та спирався на чавунні колони, виготовлені, до речі, місцевим ливарним заводом. Саме під цим балконом раніше і розташовувався вхід в будівлю колишнього готелю “Слов’янський”.

У той час, як готель розміщувався на другому поверсі, на першому знаходилась кондитерська “Константинополь” і магазин годинників І.Зейгера.

У радянські часи готель був перейменований. Він носив назву “Дніпро”. Зараз ця будівля, пам’ятник архітектури XIX століття, належить “Укрсоцбанку”.

Палац одружень з привидом

палац-одр-600x450

 

Мова йде про приміщення, де вже багато років поспіль одружуються черкаські пари, будинок грабаря Андріана Щербини. Збудований в популярному свого часу стилі неоренесансу.

Весь будинок пишно оздоблений архітектурним декором. Ліпні елементи додають особняку легкості. Головний фасад будинку має асиметричну композицію, яка чітко підкреслена симетрією його центральної частини. Бічні ризаліти головного фасаду розчленовані колонами. В інтер’єрі збереглися три приміщення з первісним ліпним декором. У гранчастій кімнаті стеля прикрашена арабескою та арочним фризом в арабському стилі. Збереглися оригінальні сходи на другий поверх.

Не даремно Черкаський палац одружень увійшов до десятки найкрасивіших РАЦСів України.

До жовтневого перевороту будинок орендувала у власника Черкаська Повітова Земська Управа,після – Черкаський міськком КПУ. Під час другої світової війни у будинку розміщувалась німецька чи то поліція чи то комендатура. У 1959 році в будинок переселяється Палац піонерів, під який в 1960 році будинок внутрішньо перепланували. З 1983 року палац знову перебудовано. На цей раз вже задля розміщеного в ньому Палацу одружень, який там знаходиться і дотепер.

Проте, мало хто знає, що в будинку мешкає найсправжнісінький привид. Саме тому, ті хто сторожують дане приміщення на роботі довго не затримуються. Адже ночами у будинку добре чути, як хтось ходить сходами, або пошепки розмовляє. Також періодично включається та виключається світло, хоч приміщення закрите на ключ і сторонні туди не можуть потрапити.

Рибний ряд

риб-ряд

 

Мало хто знає, що у дворах будинків на вулиці Лазарева знаходяться залишки однієї з найстаріших будівель в Черкасах, що дійшла до наших днів.

У 1909 році черкаські торгові ряди набувають нового архітектурного вигляду. У місті з’являється так званий Рибний ряд. Він зведений за ескізом польського архітектора Владислава Городецького.

Весь прилягаючий квартал свого часу був центральним ринком міста. Тут стояли торгові ряди, проводилися ярмарки. Поряд розташовувався і головний тогочасний храм Черкас – Свято-Миколаївський собор.

Торгували на ринку городиною, м’ясом, а особливо дніпровською рибою. Будівля рибного ряду зведена в стилі модерн. Вона мала глибокі погреби (взимку в них завозили лід, аби влітку заморожувати продукти), побутові кімнати для продавців, приміщення для зберігання інвентарю та кімнати господарського призначення.

Зараз будівлю використовують як господарське приміщення Черкаського національного університету. Пам’ятка архітектури та історії стала жертвою вуличного графіті та недбалості чиновників. Останні залишки унікального черкаського базару нині потопають у бур’янах.

Собор, що залишився лише у назві площи

Соборна_площа-600x381

 

Мова йде, звісно, про площу Соборну. Адже до 1945 року тау знаходився головний Кафедральний собор Черкаської єпархії – Свято-Миколаївський.

1693 року з благословення митрополита було освячено місце під будівництво кафедрального собору Черкаської єпархії. Храм був дерев’яний, мав 3 куполи у стилі козацького бароко. Розташовувався він на розі сучасних вулиць Дашковича та Хрещатик.

У середині ХІХ століття у зв’язку з прийняттям нового генерального плану міста, церкву було вирішено перенести на центральну площу, там де зараз знаходиться обласна адміністрація. Будівництво велось за кошти місцевого мецената Колодочки і закінчено 1864 року. Собор був кам’яним, арки з цегли, три дерев’яні бані, одна з яких була більшою (вони були перенесені зі старого храму), великий центральний купол. Поруч знаходилась дзвіниця з гострим шпилем у псевдоготичному стилі. Вся площа отримала назву Соборної, поряд розташовувались торгові ряди, складські приміщення та приватні будинки.

Тоді собор мав одну з найбільших парафій у Київській губернії, а Черкаський повіт посідав перше місце у губернії щодо надходжень до церковної скарбниці. Собор мав власний міський цвинтар, який знаходився на місці сучасного Соборного парку. Тут ховали людей усіх віросповідань, навіть мусульман.

У 1930 року було нібито зібрано 3517 підписів черкащан, які зголосились на закриття собору. Через рік з храму були зняті куполи, а будівля переобладнана під господарські потреби. За однією з версій у роки Другої світової війни у храм потрапив снаряд, який суттєво зруйнував його. За іншою снаряд зруйнував лише дзвіницю, а сама церква була підірвана радянськими військами задля позбавлення ворога спостережного пункту.

Будинок, де зупинявся Шевченко

шевченко-600x400

 

Будинок Цибульських ­– найстаріша з існуючих будівель міста Черкаси. Розпочалося все ще у 1852 році, коли брати Юхим та Андрій звели півтораповерховий напівдерев’янний будинок. У 90-х роках ХІХ століття його перебудували на повністю кам’яний та вже триповерховий, на той час найвищий в місті.  В архітектурі будівлі спостерігається признаки неокласицизму. Прямокутний в плані будинок має два головних фасади, що акцентовані балконами. Стіни прикрашені дуже стримано. Лише третій поверх декорований рослинним орнаментом.

Брати Цибульські походили з древнього дворянського роду. Їх родичі були як шляхтою так і козацькою старшиною, купцями і ремісниками, селянами і дворянами. Самі брати в Черкасах мали декілька будинків, також володіли декількома цегляними заводами та лісопилками, займалися меценатством. За своїми політичними поглядами брати були ліберальними демократами, саме цим і пояснюється їх дружба з Шевченком.

Не можливо не торкнутися й самої історії перебування в будинку Шевченка. Тут він був під домашнім арештом під наглядом поліції. Брати Цибульські викупили поета з арешту за 500 рублів та золотий годинник.

Після реконструкції кінця ХІХ століття другий і третій поверх віддали під приміщення Петербурзького облікового та позичкового банку. Перший поверх займали крамниці, згодом з’явився навіть магазин зброї. За радянської влади у будинку довгий час розташовувались перукарня , магазин, міський банк.

У травні 1989 на честь 130-річчя перебування Шевченка в Черкасах, а також 175-річчя з дня його народження, тут розмістився перший в Україні та світі музей «Кобзаря». Головним експонатом закладу є перше видання «Кобзаря», що випущене в Петербурзі у 1840 році. Також до колекції входять «Кобзарі», які випускалися на різних мовах протягом вже 200 років. Щороку музей відвідують понад 50 тисяч людей.

Найстаріший банк міста

 край-600x398

Громадський банк було відкрито в Черкасах у 1864 році. Це один із перших банків нашого міста. Його створили представники різних громад, черкаські купці та підприємці з капіталом у 50000 рублів.

Та в 1865 році в провінційних Черкасах виник грандіозний скандал: керівник банку взяв сам в себе позику на 10000 рублів для зведення власного будинку. Для залагодження цієї справи сам керівник попросив київського губернатора зняти його з посади. Але невдовзі з’ясувалось, що взято було в два рази більші кошти.

Будинок звели на честь 50-річчя діяльності установи на черкаському ринку фінансових послуг. Отже і цифри на фронтоні свідчать про це – «1864-1914». На фасаді також можна побачити літеру «L», що є позначенням ювілейного зведення будинку. Дивно, що таку будівлю банк зміг собі дозволити лише через півстоліття, а до цього установа тулилась по різним приміщенням міста.

Своїм виглядом будинок прикрасив перетин вулиць Смілянської та Хрещатик (тоді Миколаївську). Будівництво коштувало майже 19000 рублів. До речі, авторство будинку, як і багатьом спорудам Черкас, приписують Городецькому. Та це є не доведеним фактом.

Після другої світової війни на першому поверсі будівлі розміщувався цех цинкографії та друкарні плоского друку. В ньому використовувались матеріали, які завдавали шкоду споруді. Тому ці цехи були вивезені з приміщення.

З 60-х приміщення стало одним із духовних центрів Черкас, справжнім вогнищем культури. Саме тут працював легендарний Василь Симоненко.

Зараз тут знаходиться редакції газет «Черкаський край»  та «Вечірні Черкаси». Також в споруді розміщено музей Василя Симоненка. Нещодавно відкрито галерею народної творчості.

Коментарі

Вгору