«Мені мало популярності»: музикантка з Черкас, яка знялася в кліпі «Kazka», влаштувала квартирник у темряві (фото)

27 січня 2020, 21:30

Фото з особистого архіву Анни Петровської

Вона знялася у кліпі «Плакала» гурту «Kazka», взяла участь у шоу «Х-Фактор». Черкащанка перша, хто в Черкасах влаштувала «квартирник у темряві». Петровочка, як її називають, розповіла і про те, звідки бере ідеї для своїх подій, і про участь в «Х-Факторі», і про те, коли та чому роздягнеться у своєму кліпі.

В інтерв'ю "Про все" черкащанка розповіла що не вважає себе популярною, однак залюбки допомагає черкаським гуртам організовувати концерти.

- Ти – молода, але відома у Черкасах музикантка. І, власне, ти найперша в Черкасах влаштувала "квартирник у темряві". Як ти дійшла до цієї ідеї?

- Ми робили квартирник на пляжі в серпні і там були великі проблеми зі світлом – не привезли обіцяну техніку, тож довелося в останній момент просити усіх своїх знайомих привезти хоча б якісь прожектори, щоб світло таки з’явилося. Один знайомий привіз величезні гарні гірлянди. Я йому дуже дякувала, сказала, що без його допомоги квартирник був би в темряві, але він неочікувано відповів, що це дуже крута ідея.

Фото з особистого архіву Анни Петровської

 - У своєму дописі у «Фейсбуці» ти зазначала,  що завжди доповнюєш свої пісні власним образом: мімікою, жестами, посмішкою тощо. Квартирник у темряві – це крок назустріч своїм шляхам?

- У цьому квартирнику дуже багато сенсів як для мене, так і для аудиторії, яка прийшла. Саме через те, що мене не було видно на «Х-Факторі» в одному з випробувань, думаю, я й «вилетіла». Просто ніколи не вважала себе дуже сильною в плані вокалу, я ідентифікую себе як артист у цілому. Тобто це й харизма, подача, емоції. А в той момент на шоу у мене це забрали, залишився тільки голос. Як виявилося, цього недостатньо. І тому цього разу я вирішила себе обмежити і залишити тільки голос. Це був експериментальний квартирник.

- Твоя мама дуже емоційно реагувала на твої виступи на «Х-Факторі», вона плакала, надзвичайно хвилювалася. А зараз як вона сприймає усі твої концерти, заходи?

- Уже не так. Я запитала у своєї мами, чи вона прийде на мій квартирник, і вона відповіла, мов, ні, піде воду святить. Ну, кажу, нормально, - жартує Петровочка. – Є речі, які є більш звичними для неї - квартирник у Черкасах. А є такі, які «вибиваються» з буденних – «Х-Фактор». Тому вона в такі події більш емоційно «включається». Ми разом із нею звикаємо до більшого масштабу.

Фото з особистого архіву Анни Петровської

- Під час відбору на «Х-Факторі» конкуренція була дуже відчутною?

- Абсолютно ні. Це мене здивувало найбільше. Усі, з ким я там познайомилась, абсолютно щиро раділи один за одного, разом сумували, коли хтось не проходив.

- Для участі на «Х-факторі» потрібно вигадувати якусь історію?

- У мене історія була ще до того, як я прийшла на проект, тож мені нічого вигадувати не довелося. Якщо у тебе немає власної історії – можливо, доведеться гіперболізувати якісь події з життя. Я не знаю наскільки люди вигадують, але артист – це завжди сторітелінг. Якщо його нема, то музикант буде ніби пустий, ненаповнений.

- Ти на тому ж шоу казала, що тобі мало популярності. А як зараз? Впізнають люди на вулиці?

- З моєю популярністю мене впізнають лише у маршрутках і то слобідських, - сміється Аня. – Хоча останнім часом мені кажуть, мов, тебе всі знають у Черкасах. Але для мене це дивно, я не думаю, що настільки популярна. Я б не сказала, що це відомість якась. Здається, мені завжди буде мало популярності. От коли буде рівень «пілотів» (ред. – «Twenty One pilots», американський гурт, який отримав світове визнання), тоді я вже буду задоволена.

- Після того  як ти відкрила концерт «Фіолету» в клубі «Атлас», підтримуєш зв’язки з гуртом?

- Вони до мене ставляться як до учня. Вони допомагають, підказують те, що, на їх думку, мені допоможе. Менеджер гурту одразу сказав що якщо будуть запитання, то можу телефонувати, запитувати – він із усім підкаже та допоможе. Він дав мені багато порад стосовно просування та створення музики, завдяки ним я зараз навіть планую ребрендинг (ред. – зміна назви, гурту, жанру). Оскільки «Super-8» був гурт, а останні два роки я себе позиціоную як сольного артиста, то хочу почати з нуля. Залишилося тільки визначитися з назвою.

Фото з особистого архіву Анни Петровської

- Ти спілкуєшся із кимось із відомих черкаських музикантів?

- Буквально нещодавно я спілкувалася з Андрієм Хливнюком. Я надіслала йому свою музику, пісні, ми з ним поговорили про мою творчість. Уже є перший контакт, ми доволі об’ємно спілкувалися.

Мені колись порадили взагалі зробити велике розсилання різним артистам та продюсерам, хтось один та має відповісти. У мене є такі штуки, що я можу придумати вчора, але зроблю через рік, - сміється Аня.

- У тебе є постійна група музикантів, із якими ти виступаєш?

- У мене нема постійної групи з визначеною кількістю людей, ні. Просто під кожен формат, виступ чи фестиваль я запрошую тих людей і в такій кількості, яка мені необхідна саме для цього виступу. Ми репетируємо два тижні чи місяць, залежно від формату та події, і просто виступаємо у формі «одноразової акції». Так дійсно зручніше.

- А як хочеш назвати свій проект? Є ідеї?

- Думала над «Петровочкою», але ж я не буду так себе називати у сорок років, - сміється музикантка. – Тому поки що думаю над неймінгом.

Фото з особистого архіву Анни Петровської

- Давай трішки про твій перший альбом. Ти писала що у тебе в планах на 2020 рік є пунктик щодо його запису. Уже є доробки?

- Усі пісні написані, назбирається уже більше, аніж на один альбом. У цьому році я запустила такий «селф-челендж» (ред. – виклик самій собі) – писати пісні щодня. Нехай це буде не повна пісня, а якась частина - приспів, куплет чи стовпчик – але пишу постійно. Пісень багато, їх потрібно просто записати. Але це насправді 20% усього альбому. Інші 80 - просування. Можна випустити годний контент, але про нього так ніхто й не дізнається. Так сталося з моєю новою піснею, яку я випустила у минулому році, і зараз там лише 800 переглядів. Тому 80 відсотків роботи – це промо та піар через усі канали, які тільки можливо.

Фото з особистого архіву Анни Петровської

- Будеш із кимось співпрацювати під час просування альбому?

- За однією зі своїх професій я сама SMM-ник (ред.. – піарник), тому намагатимусь своїми силами.

- Ти навчалася у Черкасах та Києві, але залишилася в нашому місті. Чому?

- Зараз я тут через те, що є багато невирішених справ. Планую повертатися до Києва, але жити на два міста. Я не зможу повністю переїхати через певні обставини, та й Черкаси люблю. У жодному місті я так серйозно не готуюсь до виступів, як тут. Який би не був концерт та його важливість, до квартирника у Че готуюсь я все одно сильніше.

- А фінансово організовані заходи у Черкасах вигідні?

- У мене якось так сталося, що жодного разу я не вигравала в доході. Або витрачені гроші рівні тим по сумі, які я заробила, або я ще й докладаю свої кошти, бо йду в «мінус».

- Стосовно фінансів. У тебе є якийсь спонсор або люди, які допомагають матеріально розвивати музику?

- Таких людей у мене нема. Є люди, які допомагають ідеями. Наприклад, квартирник ми готуємо завжди в команді. І я розумію що, в принципі, сама могла би його підготувати, але моя проблема – це те, що іноді я не можу зробити вибір. І що забуваю про елементарні речі. Мені постійна команда для того, щоб допомогти в таких простих буденних речах, як пошук місця,  текст на наліпках, ціна на квитки тощо.

- Черкаси привабливі для молодих артистів?

- Наше місто уже змінюється. Воно швидко розвивається з часом. Але незвичайних подій не так багато, тому «плюс» Черкас у тому, що майже будь-який захід, який ти влаштовуєш, буде першим, буде фурор, - сміється Аня Петровська.

 - Що потрібно зробити, аби наше місто стало ще більш відкритим для юних митців?

- Моєю ідеєю було відкрити music place (ред. – музичний осередок). Якби було таке місце, яке б існувало на засадах комерційних чи волонтерських, то стало осередком для початківців чи навіть професійних музикантів. Це був би культ. У Черкасах для цього є все, потрібна просто людина, яка втілила б ідею в реальність. Я для такого ще маленька.

- До тебе звертаються з бажанням комунікації інші музиканти?

- Іноді мені пишуть уже професійні, «матьорі» такі митці, щоб я їм підказала, як організувати свій захід. І думаю: «Оце музиканту такого рівня Петровочка буде щось підказувати?». Я ж не вважаю, що знаю більше, ніж вони. А виявляється, що навіть високого рівня музиканти довіряють мені й вважають, що у плані самостійних організацій я більш досвідчена. Тому я їм підказую, і це так круто.

Фото з особистого архіву Анни Петровської

- Багато сучасних музикантів «оголюються». На них мінімум одягу на концертах, у кліпах тощо - це вже тенденція. Ти навпаки ніколи не роздягалася. Навіть у шоу «Х-фактор», коли прийшла в піжамі, вона була довга, закривала все тіло, максимально консервативна така, я б сказала, піжамка була. То те, що ти постійно одягнена – це якийсь принцип?

- На мою думку, музиканти роздягаються у двох випадках: або коли музика просіла і їй не вистачає глибини і потрібно ще чимось дібрати, або коли музика цим сенсам відповідає. А оголений образ не синхронізується з моїми піснями та тими значеннями й цінностями, які я вкладаю в музику. Принаймні поки що. Можливо, почну колись співати про секс – тоді вже й подумаю, чи варто оголюватися. Але зараз я не планую «оголятися». Музика й образ мають бути «пазліками».

Підготувала Аліна Євич

Поділитись

Коментарі

Вгору