Що особливого є в Черкасах? Чим наше місто відрізняється від інших? Черкащани досі шукають місцеву «родзинку». «Громадське: Черкаси» склало абетку, за якого можна вивчати наше місто.
Аеропорт
Аеропорт «Черкаси» має статус міжнародного. У 80-х роках він був одним із найсучасніших в Україні. До 1992 року з черкаського аеропорту літали по Україні та за кордон. За рік черкаський аеропорт перевозив 400 тисяч пасажирів. За робочий день обслуговував 87 рейсів. Останні роки він майже не приймав рейси, тут проводили лише автомобільні змагання. Зараз на території аеропорту ремонтують злітну смугу. Сподіваємось, невдовзі він і справді стане дуже важливим – як перша буква в абетці.
Храм «Білий лотос»
«Білий лотос» – єдиний у Європі буддійський храм бойових мистецтв. Заснований 1989 року. У храмі вивчають тайський бокс, кунг-фу, бойову йогу, буддійську філософію та проводять для відвідувачів чайні церемонії.
Вежа Шухова
Сталева мереживна водонапірна башта Шухова – унікальна пам’ятка архітектури. Це одна з перших у світі гіперболоїдних конструкцій. Її побудували 1914 року за проектом інженера і вченого Володимира Шухова. Висота вежі – більше 34 метрів. У світі таких башт залишилося близько 20 із двохсот.
Готель «Слов’янський»
Зараз будівлю називають Блакитним палацом. Він приваблює туристів, а місцеві вважають його візитівкою Черкас. Колишній готель «Слов’янський» побудували за проектом архітектора Городецького наприкінці дев’ятнадцятого століття. Готель був на другому поверсі. На першому розташовувалися магазин годинників Зейгера та кондитерська «Константинополь». Зараз приміщення Блакитного палацу здають в оренду підприємцям.
Дніпро
Дніпро – четверта річка в Європі за довжиною. Черкасам дуже пощастило з літерою «Д», це тутешня родзинка, яку місцеві називають черкаським морем. І не дарма. Тому що з міста інший берег Дніпра майже непомітний. Ширина річки навпроти Черкас – 9 кілометрів.
Європейська площа
Розташована біля центрального супермаркету «Будинок торгівлі». Місцеві тут назначають зустрічі, слухають концерти вуличних музикантів. За словами краєзнавця Бориса Юхна, топонім з’явився як похідна від назви універсаму. На початку 2000-х в Будинку торгівлі – торговельному центрі на Європейській площі, до 2003-го був гастроном «Європейський». Цю мережу ще у 1932 році заснував нідерландський бакалійник Адріан ван Велл. Одна біда: більшість черкасців, які щоденно бувають біля «Будинку торгівлі», навіть не здогадуються, що ходять площею, теоретично наближеною в чиїйсь уяві до західних стандартів.
Жіноча гімназія
Будинок збудували в 1905 році за проектом архітектора Городецького. Це був перший «палац» міста у стилі модерн, оздоблений черепашками на даху, квітковими гірляндами. Там навчалися тільки дівчата з найбагатших родин. В 1935 році будинок переобладнали під Палац піонерів. За незалежності України він перетворився в Черкаський міський Центр дитячої та юнацької творчості.
Зоопарк
Черкаський зоопарк виник у 1979 році. Тоді там жили більше 50 видів тварин. Зараз їх понад 250. Тераріум, павільйони з птахами, вольєри з мавпами і хижаками. Окрасою зоопарку в останні роки стали сучасні експозиції «Земля вовків і ведмедів» та «Олені і зубри». На вихідних потрібно вистояти довжелезну чергу, щоб до нього потрапити.
Іллєнко Юрій
Юрій Іллєнко – кінооператор, сценарист і режисер. Народився в Черкасах. Під час декомунізації його ім’ям назвали міську вулицю. Серед найвідоміших фільмів Іллєнка – «Криниця для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою» та «Легенда про княгиню Ольгу».
Кондуктор
Черкаси – одне з небагатьох міст в Україні, де в маршрутках ви можете зустріти вимираючий вид – кондуктора. Тіточка чи дядечко з іншого кінця автобуса обов’язково крикне вам: «Передня площадка, передаєм за проєзд».
Ларьок
Черкаси здавна славилися своїми кіосками. Куди не кинеш оком стомленим, скрізь кіоски. Місцеві називають їх по-російськи – «ларьок». Попри те, що в місті вже багато років заборонено їх встановлювати, вони ростуть як гриби після дощу. Очевидно, міська влада таким чином розвиває місцевий малий бізнес. А зовнішній вигляд міста почекає.
Митниця
Мікрорайон у Черкасах поруч із Дніпром. Кажуть, що це найдавніший район Черкас. Звідси починалося місто. У першій половині 20-го століття це був промисловий центр Черкас – тут були розміщені різні заводи. А навесні Дніпро розливалося й заливало жителям льохи. Краєзнавець Василь Страшевич каже, що в цей період плавав із братом на човні між кущами малини.
Нарбут Данило
Український художник театру, живописець. У повоєнні роки оформляв вистави Черкаського драмтеатру. У 90-их роках брав активну участь у культурному і громадському житті Черкас.
Оршанець
Військове містечко. Там розташовується навчальний центр Державної прикордонної служби України. І хоча селище розташоване за околицями Черкас і його розділяє село Геронимівка, воно підпорядковане Соснівському району міста Черкаси. Живе в ньому трохи більше тисячі людей. Здебільшого військові.
Плитка тротуарна
Плитка – це нормально, каже міський голова Черкас. Тому її на вулицях міста стає все більше. Вона стала місцевим мемом і заслужено отримує своє місце в абетці.
Річковий вокзал
У минулому столітті Черкаси були портовим містечком. Звідси можна було дістатися до Києва на «ракеті». Зараз в акваторії Дніпра ходить лише старенький пароплав Дубинда, який далі черкаського мосту не запливає. Зараз річковий вокзал – це радше територія для розваг. Тут відкрилося кілька барів та ресторан.
Симоненко Василь
«Ти знаєш, що ти людина?» – питає український поет-шістдесятник Василь Симоненко у своїх читачів. Він довгий час жив і працював у Черкасах. Був журналістом газети «Черкаська правда». До цього часу в будівлі газети збереглася кімната, де він працював. Зараз там музей його імені.
«Толкучка»
Так називають місцевий ринок на вулиці Кривалівській. Кажуть, що свого часу він був настільки популярним, що важко було проштовхнутися крізь натовп людей, які хотіли щось купити. Зараз конкурувати із супермаркетами й магазинами Толкучці важкувато, але багато людей досі сюди ходять. Там можна купити все – від шкарпеток до велосипеда.
Кінотеатр «Україна»
Це кінотеатр, який належать місту. Тут найбільший екран у місті та другий екран у країні. Це один із шести радянських кінотеатрів у Черкасах, який «вижив». Інші перетворилися в руїни чи стали комерційними об’єктами. З-поміж усіх радянських муніципальних кінотеатрів країни, «Україна» збереглася найкраще.
філармонія
У черкаській філармонії проводять концерти симфонічного оркестру, фестивалі, концерти популярних артистів. З вересня 2019 року з будівлі черкаської філармонії лунає музика. Мелодії у виконанні черкаських виконавців.
Хрещатик
Так, у Черкасах теж є Хрещатик. І він набагато довший, ніж в Києві. Вулиця проходить вздовж бульвару Шевченка. Її довжина – майже три кілометри.
Центральний стадіон
Головний стадіон у Черкасах. Збудований у 1957 році. Вміщує 10 тисяч глядачів. До літа 2009 року був домашньою ареною для місцевого футбольного клубу «Дніпро».
Чайка
Неофіційний символ Черкас. У 2011 році створили символ керівник обласного ДАІ Едуард Сологуб та художник Юрій Озеран. Поруч із річковим вокзалом є цілий острів Чаїний, де живе багато цих птахів.
Шо?
– Шо ти шокаєш?
– Так а шо такоє?
І хоча у Черкасах є багато знавців української, все ж основною розмовною мовою черкащан є суржик. Якщо почуєте колись у розмові замість «що» – «шо», можете сміливо запитувати людину: «Чув, а ти шо, з Черкас?»
Будинок Щербини
Побудував будинок в 1892 році інженер Щербина як власну садибу. У цегляному двоповерховому будинку раніше був зимовий сад з фонтаном. Нині це фото є в альбомі більшості черкаських молодят, тут одружуються. Нині це черкаський РАЦС.
Сквер «Юність»
У сквері щороку святкують Великдень, влаштовують різні виставки. А взимку прикрашають святковими гірляндами та іншими новорічними прикрасами. Але сквер потребує реконструкції. Місцеві чиновники з 2016 року планують це зробити. Але у них погано виходить дотримуватися обіцянок.
Стела «Я люблю Черкаси»
Стела «Я люблю Черкаси» не випадково завершує перелік об’єктів у Черкасах. Хоч її так і не встановили, ми вирішили все одно про неї написати. Ця стела – символ небажання місцевої влади радитися із жителями і облаштовувати місто на свій смак. Чотири роки тому її виготовили за 300 тисяч гривень, але все ніяк не встановлять. Місцеві активісти проти, бо вважають ідею неоригінальною. Ці однотипні таблички вже є навіть у найменших селах.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
