Черкаський обласний краєзнавчий музей мусив зробити паузу. Для музейників Великдень завжди був надзвичайно гарячою порою. У цей час вони зазвичай були задіяні в проведенні майстер-класів з написання традиційних писанок, з відповідною символікою, характерною саме для нашого краю. Щорічно наші народні майстри проводили не один-два уроки для всіх бажаючих, а по 200 і більше — за кілька тижнів напередодні великоднього свята.
У цей Великодень, на жаль, ми позбавлені можливості зануритись у магічний світ писанкових традицій. Проте, Краєзнавчий музей, вітаючи своїх постійних відвідувачів із святами, нагадає нам про нього в своєму чудовому відеоогляді на сторінці музею в Фейсбук.
До речі, музейна колекція писанок налічує більше 200 живописних мініатюр. Їх здебільшого свого часу відтворили відомі черкаські писанкарки за каталогом Сергія Кульжицького 1899 року, який потрапив до краєзнавчого музею в Черкасах ще у 1929 році.
Відтворення зразків писанок у свій час відбувалось і за іншими каталогами. Тож, розглядаючи унікальну колекцію у ній можна натрапити на філігранні роботи Ольги Мартинової, Христини Шинкарчук, Галини Тимошенко, Наталії та Вікторії Урбан, Інни Вовк, Лідії Солодар.
Нині майстрині створюють свої писанкові шедеври вдома, віддалено. Деякі навчають традицій писанкарства онлайн через мережу інтернет. І таким чином продовжують свою просвітницьку місію. Адже не дарма наші предки вірували — світ існуватиме до тих пір, поки жінки писатимуть писанки.
Писанкова колекція Черкаського краєзнавчого музею налічує і унікальний експонат – керамічну писанку давньоруської доби, яку було знайдено на території Черкаського району. Самобутню частину зібрання складають також писанки, що виготовлялися на Черкащині у 1920-1930-х роках.
- Є традиційна писанка-оберіг, яку наші пращури писали вісім разів на рік до різних свят з різним орнаментом та символікою, - нагадала завідувач відділу етнографії Вікторія Наумчук. - Така писанка несла не лише обереговий зміст, але мала ще й певне сакральне значення. Тобто, у ній було сховано певну народну магію, на якій добре зналися наші предки та яка працювала на їхній добробут протягом всього року після того, як писанка була написана. Інколи хочеться попередити деяких митців, щоб вони саме у переддень Великодня не переходили за межі тонкої грані традиційної української писанки, не вдавались до вседозволеності та навіть інколи й вульгарності у своїх начебто писанках. У страсний тиждень потрібно бути особливо стриманими - у думках, у вчинках та діях. Маємо бути стриманими у тому, що ми наносимо на яйце. Бо орнаменти несуть в собі особливу енергетику та значення. До речі, не лише символи та орнаменталістика мають колосальну силу у писанках, але значення має й колір. Білий - несе чистоту та мир, жовтий - достаток, червоний — то ми знаємо, — символ крові Христової, синій — вищої духовної сили, зелений колір символізує ріст та врожай, чорний — характеризує землю.
Етнографиня додає, що окрім декоративних яєць, які чомусь називають писанками, є суто їстівні, які теж не мають ніякого відношення до традиційних писанок.
- Потрібно розуміти, що вони — це те, що ви готуєте на свято в якості страви. Це буде варене яйце, яке якось прикрасять, а потім з’їдять. Тут важливо знати, що шкаралупи таких яєць ні в якому разі не викидати на смітник. Краще розсипати десь на городі ,або у квітнику, або прикопати десь у землі, - каже пані Вікторія. - А от справжній оберіг - це сире яйце, розписане людиною, яке зберігається у домівці на видному місці, або біля ікон. Через деякий час воно засихає, перетворюється на калатальце. Здавна вважалось, що звук саме такого калатала відганяє усе нечисте від оселі та її господарів.
Підготувала Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
