Учасники проекту “Наречена для тата” із Черкащини стали батьками

29 червня 2019, 23:03

Тетяна Шпилька прийшла на реаліті-шоу «Наречена для тата» із сильним бажанням зустріти кохання. На думку дівчини, якщо рішення взяти участь у проєкті зважене і має благу мету, то вас чекає happy end. Для пари Юри і Тані участь у реаліті стала доленосною, цьогоріч у них з'явився малюк. Детальніше читайте в інтерв’ю з Тетяною, пише "СТБ".

 

Розкажіть про те, що змінилося у вашому житті за останній час?

Характер трохи змінився. Раніше я була просто доброю і світлою дівчинкою, а після народження Артурчика стала більш дорослою і жіночною. До слова (можливо, це дивно прозвучить, я думаю, таке відбувається у багатьох матусь), з’явився страх за своє життя. Коли народжується дитина, ти розумієш, що є велика відповідальність. Я повинна бути здорова, завжди у хорошому настрої. Потрібно виховати дитину, підняти її на ноги. За малюка є постійний страх. Багато разів підходиш і дивишся, як він там. Спілкувалася з подружками-матусями, вони переживали аналогічні моменти. Більше з’явилося страху, хвилювання, щоб все було добре з дитиною і з тобою.

Якби ви не брали участі у проєкті, думаєте, зустріли б Юрія?

Ну, взагалі, як вже говорили нам багато підписників, проєкт було створено нібито під нас. Якщо чесно, то мені самій так здається. Тому що у нас з Юрою все якось сталося доленосно. Ми абсолютно з різних куточків України, а зустрілися у центральній Україні. Напевно, так треба було, ми дуже швидко зійшлися. Я ніколи не приймала, не здійснювала таких швидких рішень: кинути все, кардинально змінити життя, переїхати. Було розуміння, що мене очікує велика відповідальність, що є дитина. Я ризикнула і, як бачите, недарма. У нас сім’я, двоє прекрасних дітей!

Щодо того, чи зустрілися б ми без проєкту «Наречена для тата», то думали про це. Ну, якби він прийшов до мене на роботу і побачив мене там, або я його. Юра каже, що, напевно, як завжди, був би без настрою. Тоді я працювала у великому будівельному гіпермаркеті. «Я б поки до тебе дійшов, то вже б почав психувати. Ти б сказала, що я нервовий», – ось, що він мені каже. На цьому б і розійшлися. Тому хтозна. Ми вважаємо проєкт нашою долею. Нібито дійсно нас привели один до одного, познайомили, а далі ми вже своїми силами, нашими розмовами, нашими поняттями будували стосунки.

Таню, як Юрчик поставився до новини про братика? 

Коли ми почали разом жити, всі вже разів сто думали, що я вагітна. Казали: «Давайте Юрчику братика або сестричку». Ну, сестричку більше бажали. За Юрчиком було помітно, що ці побажання йому не дуже подобалися, через що я переживала. Розуміла, що дитина вже доросла і він стільки років прожив один, а тут з’явиться меншенький. Ясна річ, що могли з'явитись ревнощі та все таке.

Юрчик дивився разів двадцять мультик «Бос-молокосос». Вважаю, що він створений саме для старших діточок. Щоб вони перестали переживати. Так, здається, що всі будуть крутитися тільки над маленьким, бо маленький забирає багато сил. Постійно плаче, постійно треба з ним бути. Але потім старша дитина без нього жити не зможе.

Юрчику ми спочатку нічого не говорили. Розповіли перед поїздкою до Черкас на УЗД. Їхали дізнаватися стать дитини. Ось тоді ми сказали, що у нього буде братик або сестричка. Він у принципі адекватно відреагував, радісно прийняв цю новину. Коли на УЗД вони зайшли разом з Юрою і він побачив все, почав коментувати: «О, пальчики! О, ніжки!». Йому це було цікаво. Коли з пологового будинку мене забирали, він радісно мене зустрів. Все-таки краще, коли є братик. Артурчик підросте, вони стануть опорою один для одного. Юрчик – старший брат. Він буде наставляти молодшенького і направляти у житті.

 

Лариса сказав:

Бажаю цій сім”ї здоров”я і щастя!!!!

Вгору