«Моя кар’єра – діти». Як це – народити і виховувати дванадцятьох дітей

22 листопада 2019, 16:33

У свої 43 роки Надія Толкачова – багатодітна мама. Вона народила сім хлопців і п’ять дівчат. Найменша донечка ще не навчилася вимовляти «р», а найстарший син вже одружився. Жінка розказала «Громадському», як вона виховує 12 дітей та з чого варто почати.

«Коли ми народили шістьох дітей – захотіли ще»

Уперше Надія народила у 19 років. Каже, що з чоловіком Дмитром відразу хотіли багато дітей. Якби не його підтримка, Надія б не взялася за цю справу.

«Спочатку ми мріяли про п’ять-шість дітей. Але коли ми їх народили, зрозуміли, що хочемо ще. Ми вже мали досвід. Відчували в собі силу, що можемо це зробити», – каже Надія.

Тому спочатку з’явилися Нікіта, Клим, Яна, Крістіна, Кіріл, Семен. А потім народилися ще Михайло, Лука, Матвій, Юстина, Аделіна та Стефанія.

«Чи хочу я народити ще? Зараз я відповідаю на це запитання так: коли ви народите 12 дітей, ми з вами тоді поговоримо. Ніколи не кажи ніколи. Сьогодні ти можеш не хотіти, а завтра захотіти. Тому я не кажу, що я більше не народжуватиму», – каже Надія.

Після 12 пологів Надія почувається чудово. І вважає, що будь-яка здорова жінка може виносити і народити без проблем як мінімум шість дітей.

«Якщо жінка матиме хороший настрій – все буде добре. Навіть якщо у неї будуть складнощі – матиме силу їх здолати. Якщо жінка вважатиме себе нещасною, що носить п’яту дитину, то такою і буде. Тому я вважаю, що кількість дітей – це одне. Насамперед має бути якість виховання і ставлення до дітей. Діти – найдорожче, що нам у цьому світі довірили. Ти можеш зліпити з людської душі щось хороше, гідне і цінне», – говорить жінка. 

«Ми вдома не кричимо, а кажемо «я люблю тебе»

Виховати дитину – справа не з легких. Надія каже, що це найважча робота, яка є у світі. Найперша складність полягає в роботі над собою. Жінка говорить, що всі якості, які ми хочемо бачити в дітях, спершу маємо виховати в собі. Або ж робити це паралельно, але на крок попереду від них. Тоді буде трішки простіше.

Основні підвалини виховання – духовні. Тому батьки вчать дітей любити Бога, поважати один одного.

Роками батьки і діти розробляли й удосконалювали правила поведінки у сім’ї. Вони висять на стіні на почесному місці і їх всі дотримуються.

«Ми вдома не кричимо. Ми можемо сказати все, що хочемо, але спокійно і нормальними словами. Ми поважаємо інших. Допомагаємо один одному. Кажемо «я люблю тебе». Ці правила здаються дуже простими. Але якщо їх постійно використовувати, згодом вони приносять дуже хороші плоди. Головне дотримуватися їх», – говорить Надія.

Праця всього життя подружжя – довіра в сім’ї. Надія каже, щоб ти міг говорити з підлітками і вони тобі довіряли, – треба з самого народження над цим працювати.

 «Якщо ти будеш люблячий, послідовний, справедливий, дотримуватимешся правил, які сам встановив, то діти дивитимуться на тебе і скопіюють», – каже Надія.

«Діти мають вміти робити по дому все»

Обов’язки в родині – окрема сфера, над якою треба багато працювати з самого початку створення сім’ї, каже Надія.

Завдання по дому в родині чітко розподілені між мамою та дітьми. Тато переважно працює, але завжди допомагає родині вдома у вільний час. Мама намагається розподіляти обов’язки порівну, але відповідно до  віку дитини. Якщо дитині три роки – вона може скласти максимум 20 іграшок. Старші вміють все – готувати, прибирати, прати. Всі обов’язки постійні і майже ніколи не змінюються. Якщо дитина відповідає за певну територію, наприклад, клаптик коридору, вона має двічі на тиждень його обов’язково прибрати.

«Починаємо ми з простих речей. Роздягаєшся – віднеси речі до прання чи склади. Поклади особисті речі на місце. Позбирай іграшки. Завжди має бути прибране місце, де вони сплять та вчаться. У сім-вісім років ми долучаємо дітей до чергування на кухні. У нас є графік. Кожен чергує в свій день. Треба завантажити посуд у посудомийку, повитирати столи, увечері помити підлогу, витерти підвіконня та інше. Всі ці обов’язки прописані. Якщо ми готуємо, я намагаюся долучати всіх дітей. Щоб вони вчилися. Даю завдання теж кожному по силах. Хтось може почистити дві картоплинки. Старші можуть приготувати страву», – каже Надія.

Прання у родині ділять на кількох людей. Щоб коли дитина досягла повноліття, вміла робити по господарству все. Якщо мама кладе одяг пратися, то хтось його згодом має перекласти в сушильну машину. Інший складає одяг після прання, а ще хтось всім його розносить.

Жінка говорить, що зважає на уподобання дітей і сприяє цьому. Два сини люблять готувати. Один – з кондитеркою возиться, другий – із м’ясними стравами. А старша донька дуже любить пекти хліб. Завдяки її хобі сім’я завжди їсть домашній хліб.

Якщо діти зробили свої обов’язки, мама не навантажує їх іще чимось. 

«Якщо мама спокійна – в хорошому настрої вся сім’я»

«Коли я прокидаюся вранці – не поспішаю вставати з ліжка. Я молюся. Спочатку я дякую за все, що є у моєму житті. Потім прошу в Бога мудрості добре виховати дітей, правильно вчиняти в кожній ситуації. Прошу сил встигнути заплановані справи. Лише тоді я встаю й намагаюся обійняти кожного. Адже всі потребують обіймів, і це так приємно. Тоді діти й чоловік проводять день в хорошому настрої», – каже жінка.

Щоб бути позитивно налаштованою, треба зарядитися від Бога, говорить Надія. Це дозволяє зарядити і всю сім’ю.

Крім виховання, домашніх обов’язків та інших побутових справ, Надія виділяє час на себе. Чоловік розуміє, що кожна жінка потребує часу для догляду для собою. Тому підтримує її. Він знає, що дружині треба прогулятися, походити по магазинах, піти з подругою в кав’ярню, зробити зачіску чи почитати.

«Скільки на себе виділю – стільки й моє. У мене немає принципового часу на себе. Іноді я можу виділити собі пів дня, інколи – цілий день. Зазвичай, в тиждень я маю десь чотири-п’ять годин, які можу провести в своє задоволення», – каже Надія.

«Переживання, яке вдалося пройти»

Та буває, коли спокій порушується. Подружжя пережило втрату сина.

«У нашого сина була пухлина головного мозку. Тоді ми зробили все, що могли. В Америку на лікування його повезли. Але і там люди помирають. Це таке переживання, яке не всім вдається пройти. Я просила Бога протриматися і не зійти з розуму хоча б кілька годин. Я не просила собі навіть дні. Я була ще й вагітною тоді. Але ми це пережили. Ми втратили сина, але отримали досвід. Ми стали чистішими і відкритішими. Зараз я можу сказати Богові «дякую» за те, що дав нам це випробування. Тепер я розумію тих людей, які ламаються, закриваються. Тепер ми з чоловіком можемо допомагати людям, які опинилися у схожій ситуації», – каже Надія.

Тепер Надія має одне правило: жити тим, що в неї є. Адже діти виростають дуже швидко. Надія з Дмитром незчулися, як двоє вже одружилися.

«Діти – це моя головна кар’єра. Це те, чим я пишаюся. І я знаю, що коли мене не стане, залишаться люди, за яких мені не соромно. Я зробила все, що змогла, аби покращити цей світ», – каже Надія.

Коментарі

Вгору