Черкащанка знайшла свою любов та покликання в Австралії

21 лютого 2017, 20:42

Фото героїні публікації

Кенгуру та какаду у середмісті та Новий рік у літню спеку. До такої екзотики довелося звикати черкащанці Тетяні, яка 4 роки тому за покликом серця відправилася жити до Австралії. До цього жінка працювала держслужбовцем в одному з управлінь обласної адміністрації. Про свій новий вибір не шкодує та потроху відкриває для себе австралійський континент, інформує vikka.ua.

– Як взагалі зважилися поїхати так далеко? Адже потрібно було перелетіти океан, і не тільки. Чи був досвід життя і роботи за кордоном раніше?

– За кордоном була раніше як турист. В основному в країнах Західної Європи. Так склалося життя, що я опинилася в Австралії. Я вийшла заміж за австралійця. Згодом сюди переїхала і моя дочка. Звичайно, це непросто – ось так все починати з нуля на новому місці. Але це цікаво і дуже захоплююче.

– Тетяно, чим Ви займаєтеся в Австралії?

– Коли приїхала сюди, спочатку вчила англійську мову на курсах. Потім була волонтером у магазині, допомагала поселенню для безхатьків. Обидва заклади організовані доброчинною організацією, яка збирає пожертви на користь бідних, як то одяг, побутові речі. Потім продає їх за допомогою магазинів, вилучаючи кошти на утримання безхатченків. Наразі отримала постійну візу, що дало мені змогу піти вчитися далі. Зараз навчаюся, розробляю проект із охорони навколишнього середовища.

 Для безхатченків там створено окреме поселення?

– Це локація у центрі столиці Австралії, місті Канберра. Це просто група будинків, розташованих у парковій зоні з різними адміністративними будівлями, їдальнею. Місце, де люди, які втратили своє житло за різними життєвими обставинами можуть знайти притулок і отримати шість днів на тиждень безкоштовний сніданок і обід.

 Що входило до Ваших обов'язків?

– Я працювала на кухні, допомагала у приготуванні обіду або готувала сама. Ще накривала на стіл та прибирала посуд після їжі. Від чого отримувала велике моральне задоволення та мала змогу познайомитися з чудовими людьми, які теж були волонтерами.

 Як в Австралії  ставляться до іноземців?

– Австралія – мультикультурна країна. Тут живуть люди з усіх куточків нашої планети. Політика країни спрямована на лояльне ставлення до іммігрантів, але, як і скрізь, випадки нетерпимого ставлення бувають і тут.

– Чи вдалося Вам обзавестися друзями, знайомими? Хто це?

– За час навчання на курсах англійської мови познайомилася з людьми із різних країн. Із деяким дружу і донині. Це люди з Камбоджі, Шрі-Ланки, України, Росії. Також серед моїх друзів є австралійці.

 Буває у Вас якась ностальгія за рідним краєм? Чого не вистачає?

– Я народилася в Луганській області. Там виросла і закінчила інститут. Луганщина – це степ, жаркий сухий клімат влітку. Коли приїхала до Австралії, пейзаж за вікном дуже нагадав мені мою малу батьківщину. Моїх батьків, на жаль, вже немає. Донька живе з нами. Друзів життя "розкидало" по інших країнах, тому, мабуть, ми всі сьогодні люди миру. Звичайно, слідкую за подіями в Україні і мені, як кожному українцю, дуже болить те, що зараз відбувається.

Спочатку було складно весь час чути тільки англійську мову, скрізь і завжди. Втомлювалася від цього та з часом звикла. Зараз вільно розмовляю англійською, але читаю книжки, дивлюся фільми та спілкуюся з друзями на рідній мові. Рідну мову відчуваєш душою і серцем, а іншою можеш тільки розмовляти.

 А як довго звикали до місцевої екзотики? Що було найбільш незвичайним?

– Навіть у Канберрі, де ми живемо, можна запросто зустріти кенгуру на вулиці. Какаду літають зграями, величезна кількість різних видів папуг. У нас тут у червні зима і в грудні літо. Новий рік у розпал літа! Це мій мозок відмовляється прийняти. Сумую за снігом. Крім того, в Австралії представлені кухні усього світу! Є можливість спробувати все. Це приголомшливо.

Також у Канберрі досить часто проводяться різні фестивалі, на яких можна слухати живу музику, насолоджуватися спілкуванням і їжею прямо під відкритим небом, у парках або на алеях міста.

 Як проводите вільний час?

– Їздимо з родиною на узбережжі океану. Від нас туди можна дістатися за дві години. Подорожуємо по Австралії, бо ще дуже багато чого не бачили тут. Також ходимо в кіно. Я у вільний час читаю книги, ходжу на пілатес.

 Чи знайшли вже там свої улюблені місця, куди приходите, щоб відпочити, відволіктися? Де це?

– Дуже люблю океан, він прекрасний і величний. Мене захоплює його сила і краса. Люблю слухати шум хвиль. Це, напевно, одне з найулюбленіших місць. Але, на жаль, через зайнятість немає змоги бувати на узбережжі так часто, як хотілося б, та є альтернатива. Тут багато парків, озер і місць, де можна відпочити й погуляти.

 Чи були якісь кумедні або просто цікаві історії, які Вам запам'яталися?

– Одного разу ми з дочкою поїхали у парк "Тидбінбіла" – це один з національних парків, де можна погуляти, подивитися на красу австралійської природи, побачити місцевих екзотичних тварин у їхньому природному середовищі існування. Там також є отруйні змії, як, втім, і скрізь. Так-от, повернувшись до машини, побачили змію. Вона мирно згорнулася біля переднього колеса машини. Це було вперше, коли я бачила змію так близько.

 Кажуть, що м'ясо кенгуру за смаком дуже специфічне. На що воно схоже, як для українця?

– Воно трохи схоже на яловичину, вважається дієтичним, у ньому дуже мало жиру. Потрібно вміти його приготувати, інакше воно буде несмачним і дуже жорстким.

 Всі ці 4 роки Ви жили в Австралії постійно? Не їздили до України?

– За цей час була в Україні двічі. Щоразу проводила там по місяцю.

 Що б Ви порадили черкащанам, які збираються їхати працювати або жити за кордон?

– Потрібно бути готовим до того, що доведеться починати життя з нуля, враховуючи облаштування, знайомство з культурою, пошук роботи. Іноді це зміна професії. Обов'язково потрібно знати мову країни, до якої  їдеш. Це перший крок до успіху.

Коментарі

Вгору