Творчий вечір Олега Скрипки пройшов у Черкасах «без купюр», без табу та без цензури

13 грудня 2018, 21:22
Творчий вечір Олега Скрипки пройшов у Черкасах «без купюр», без табу та без цензури

Фото: Святослав Подольський

У середу, 12 грудня, молода ініціативна команда «ГайдаFEST» організувала для черкасців і гостей міста авторський вечір Олега Скрипки у приміщенні Черкаського будинку культури імені Івана Кулика.

Зустріч з легендарним рокером, фронтменом гурту «ВВ» виходила за межі типових концертів, адже метою події було влаштувати передріздвяні вечорниці, домашній квартирник, поспілкуватися «без купюр» та без цензури і, звісно ж, поспівати.

– Практика таких вечорів почалася у Парижі – це французька традиція, яка не переривалася близько ста років, – пояснив Олег Скрипка. – Колись у нас теж були такі вечори за радянських часів, тоді виступали барди: Висоцький, Окуджава. Коли я повернувся з Парижа, я теж намагався проводити такі вечори-бесіди, – саме ця атмосфера і є кабаре – справжнє французьке кабаре, а канкан – це вже для туристів. Тоді, коли ми приїхали, на мою думку, було трохи зарано, суспільство не було готове до такого спілкування, а зараз це цікаво, актуально, люди йдуть і у людей виникає багато питань до артиста, які б вони хотіли з’ясувати. Зараз вони йдуть не на просто людину, яка співає, чи на якогось персонажа, що з’являється в телевізорі, вони вже йдуть на особистість. Ті люди, які приходять, вони мене знають по багатьох інтерв’ю, по моїх соціальних проектах, і таке спілкування завжди цікаве, і для мене, зокрема, оскільки я відчуваю, чим люди живуть, що їх цікавить, як вони сприймають мене і як вони сприймають нинішню бурхливу дійсність.

Творчий вечір Олега Скрипки пройшов у Черкасах «без купюр», без табу та без цензури

Фото: Святослав Подольський

Це розмова без табу, під час якої можна ставити будь-які питання і я завжди говорю правду, що знаю, як відчуваю. Це завжди імпровізація, під час якої розказуєш історії з життя, розказуєш свої думки про всесвіт, про політику, про культуру. Під час таких зустрічей люди розуміють, що ти говориш, і навіть, якщо дещо потрапляє в Інтернет – потрапляє пряма мова без інтерпретацій, які зазвичай трапляються в інтерв’ю.

На початку авторської зустрічі, Олег Скрипка заохотив публіку, не вагаючись, писати і передавати йому будь-які запитання, пообіцявши щиро на них відповісти. Допоки глядачі збиралися з думками, музикант взяв до рук баян та поділився історією появи того баяна-довгожителя у його житті.

- Батько мій завжди казав: «Сину, підростеш, вивчишся грати на баяні і будемо з тобою ходити по весіллях». Якось ми їхали до батьків батька на Полтавщину, проїжджали через Київ і в Універмазі Україна на площі Перемоги, на першому поверсі в музичному відділі поміж великої кількості баянів, продавець допоміг обрати баян, який би слугував багато років. Цей баян був придбаний 38 років тому, саме цей баян батько купив. Після того баяна було ще багато баянів, але вони всі ламалися, а цей баян він просто вижив в конкурентній боротьбі,  – поділився спогадами лідер гурту «ВВ» та, піддавшись впливу сніжного романтичного вечора, виконав пісню «Таємні сфери».

Уже після першої композиції черкаські шанувальники один за одним почали передавати на сцену папірці із запитаннями, відповіді на які вони хотіли почути від Олега Скрипки. Питали про все на світі: від ставлення музиканта до вживання алкоголю перед концертами, політичної ситуації, мандрівки до Франції, першого кохання, участі Скрипки у проекті «Голос Країни» до використання співаком м’якої літери «л» під час виконання пісень.

Творчий вечір Олега Скрипки пройшов у Черкасах «без купюр», без табу та без цензури

Фото: Святослав Подольський

Власне, відповідаючи на одне з перших запитань, з чим пов’язана фішка з м’якою літерою «л», Олег Скрипка провів цілий екскурс в мовні особливості регіонів та дослідження українського етносу.

- Я не вимовляв твердо «л» спадково: мій батько, моя тітка не вимовляли – на Полтавщині так говорять. І в Черкащині теж. В центральній Україні пом’якшують «л». М’яка «л» трапляється також десь в Івано-Франківщині, на Гуцульщині і в Польщі. Це певно якась архаїчна штука, вона в мене генетична, – зізнався Олег Скрипка. – Мій тато з Полтавщини, а мама з Курщини, з Росії. Якось проводили такий експеримент, навіть фільм зняли документальний, не пам’ятаю його назву, але фільм про те, хто ми є генетично.

Відповідно до такого генетичного дослідження, яке проводилося в Кембриджі на основі аналізу зразка слини, музикант отримав  роздруківку, у якій вказано, що генетично по батьковій лінії Олег українець на 90%, а по матері, яка вважає себе росіянкою, – на 55% українець.

– Цей геноаналіз показав, що ми сама моноетнічна нація Європі, ми та нація, яка тут жила 10 тис. років, – наголосив Скрипка.

На зустрічі торкнулися і українських світових досягнень, які, на жаль, дуже часто приписують росіянам. Наприклад, французи вважають борщ російською стравою, гопак російським танцем, наші пісні «Ти ж мене підманула» та «Очі чорні» російськими піснями і, відповідно, літераторів Гоголя і Чехова російськими письменниками.

- Те, що ваші досягнення ми сприймаємо, як російські досягнення – це ваша проблема, проблема в тому, що ви, українці, не можете довести світу це, – навів приклад розмови з французом Олег Скрипка. – Тож, наша з вами задача на сьогоднішній день – донести світу свої українські досягнення.

Творчий вечір Олега Скрипки пройшов у Черкасах «без купюр», без табу та без цензури

Фото: Святослав Подольський

Серед відомих людей, які досягли успіху у Франції, чимало українців, і Олег Скрипка з гордістю говорив про цих людей:

- На початку ХХ століття, коли у нас відбулася революція багато творчих людей, артистів поїхало Париж, заснували кабаре, співали там пісні, романси. Одним із таких людей був Олександр Вертинський – людина, яку шанують і пам’ятають, киянин, українець. Його, власне, вони і вважають батьком французького шансону, – зазначив Олег Скрипка.

Окрім Олександра Вертинського, згадав Олег Скрипка українця Сержа Лифара – засновника Академії танцю при «Гранд-Опера» і ректора Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, який до самої смерті не захотів отримати громадянство Франції. Також музикант навів, як приклад, ім’я дуже відомого танцюриста Вацлава Ніжинського, теж українця, що заснував сучасний балет, яким французи неймовірно пишаються.

Питання еміграції продовжилося і в інших запитаннях, зокрема черкасців цікавило ставлення українського музиканта до витоку талановитих розумних людей закордон.

- Я сам колись був емігрантом, і це особиста справа кожного, яке прийняти рішення – виїхати з країни, чи лишатися. Але ми не дуже усвідомлюємо в цій війні, яка зараз відбувається, роль української нації, того, наскільки люди допомагають Україні, наскільки вони лишаються українцями, – зазначив Олег Скрипка. – На сьогоднішній день я пропоную розглянути наше розуміння того, що є держава. Наша держава – країна Україна, наша нація набагато більша, ніж просто ця територія, від якої вже відтяпали якусь частинку. Україна – це набагато більше, чимало українців живуть по всьому світу, вони є українцями, хоча мають закордонні паспорти, можливо дехто вже й не розмовляє українською мовою, але вони відчувають себе українцями, вони хвилюються за нас, допомагають, лобіюють. Українські мігранти багато роблять для своєї батьківщини. Повсюди є українці, нас набагато більше, ніж ми думаємо, таким чином ми будемо сильнішими.

Розповів публіці музикант і про першу поїздку до Франції та знайомство з французькими махновцями анархістами.

- Окрім того, що я був серйозний інженер і розробляв секретну зброю, у побуті, в рокенролі я був панком. На той час наші українські панки відрізнялися від європейських та англійських панків: у нас не було ірокезів, натомість у нас був довгий хаєр, зіпуни і каракулеві шапки, – з посмішкою згадав перший сценічний образ музикант.

Власне яскравий зовнішній вигляд та непритаманна для європейців поведінка і викликала захоплення у молодих французьких махновців анархістів, для яких Батько Махно, який, до речі, похований у Парижі, а його роботи вивчають у Сорбонні, важлива історична постать.

Не обійшлася зустріч і без провокативних політичних питань у розрізі нинішньої передвиборчої ситуації в країні.

- Я не знаю за кого голосувати. Є прекрасні люди, є фахові люди, я впевнений, що є люди, які могли би повести Україну по шляхом швидкого розвитку й до перемоги, але ми просто про цих людей не знаємо, тому що вони не можуть пробитися у пануючій складній ситуації. Побажаю нам з вами на цих, або на наступних виборах дізнатися про таких людей, і я бажаю, щоб ці люди прийшли до влади і привели нас до розквіту, – додав своїй відповіді оптимізму Олег Скрипка.

Звісно, чимало запитань стосувалося творчості Олега та участі його у проектах, зокрема люди поцікавилися, чи чесно проходили сліпі прослуховування на телешоу «Голос країни». Олег розповів, що в тих каденціях телепроекту, в яких він брав участь, були присутні голландці,  які створили це шоу, і відповідають за якість проекту в інших країнах. Відтак, під час зйомок завжди був присутній голландський наглядач, який спостерігав, щоб все відбувалося чесно.

-  Дійсно, прослуховування відбувалися чесно. Ніякого тиску не було. На голосі країни я зустрів багато прекрасних людей. Єдине, були поради щодо кількості відібраних учасників, адже попереду ще були інші талановиті конкурсанти, таким чином встановлювався певний ліміт на один день, – привідкрив завісу телешоу Олег Скрипка.

Далі були захопливі розповіді про перше кохання, про те, як завдяки виступу в Одесі, в репертуарі Олега з’явилася «блатна» пісня «Гоп-стоп», щоправда зараз вона українізована, про першу пісню під гітару в гуртожитку Київського політеха на вулиці Металістів та про виконання популярної пісні Salvatore Adamo «Tombe la neige».

- Мої батьки дуже любили музику, ми жили в малесенькій квартирі і перша пісня, яку пам’ятаю в своєму житті це була пісня «Tombe la neige», – поділився спогадами співак. – Згодом я її згадав і захотів співати. Якось ми робили вечорниці у Швейцарії, я їхав з аеропорту до Женеви машиною, і по радіо звучить «Tombe la neige» в моєму виконанні. Швейцарія. Так приємно було. А потім диктор озвучує: «Ну от, ви послухали пісню у виконанні Сальваторе Адамо…»

Залу міського будинку культури заполонили ритми танго, українського блюзу, світового шансону… Публіка завзято підспівувала знайомі і маловідомі пісні.

З особливою любов’ю Олег Скрипка виконав свою українізовану інтерпретацію популярної пісні «Очі чорні».

– «Очі чорні» – пісня, яку я частіше з усього чув, вона співається скрізь: в метро, цигани співають в ресторанах, всі популярні французькі музиканти її переспівують. Пізніше я довідався, що ця пісня найпопулярніша в світі – це пісня пісень. «Очі чорні» перекладена багатьма мовами і до нині виконується найчастіше у світі, пісня чемпіон. Нещодавно я дізнався, що це українська пісня полтавчанина Євгена Гребінки. Можливо оригінал пісні був українською мовою, але, на жаль, він не зберігся. Мені зустрічалися переклади на українську мову, але одного популярного перекладу не існує, –  зауважив музикант перед виконанням цієї композиції. – Було б добре зробити такий величезний проект: всі радянські пісні, російські пісні, які звучали і звучать на радіо, які всі знають і люблять, але зважаючи на квоти,  перекласти українською. У Чехії і Прибалтиці такі пісні давно перекладені і звучать рідною мовою.

На завершення теплого авторського вечора, діалогу без кордонів, Олег Скрипка виконав «модернову веснянку» – довгоочікувану улюблену пісню публіки «Весна», яку разом з Олегом співала вся глядацька зала.

- Відома пісня «Щедрик», яку зараз співають на Різдво – це веснянка. Тож, веснянки у нас співають на Різдво взимку, тому що у нас все переплуталося, тому що весна у нас завжди в серцях, світить сонечко у нас всередині, і воно, я впевнений, скоро засяє по всій Україні, буде розквіт, тому що ми цього хочемо, цього прагнемо і обов’язково зробимо, – наголосив відомий співак.

Після спілкування з публікою зі сцени лідер гурту «ВВ» Олег Скрипка у холі будинку культури для всіх охочих провів автограф та фотосесію,  тепло прощаючись з черкасцями до нових зустрічей.

- Від таких зустрічей, живого спілкування ніколи не втомлюєшся – втомлюєшся від концерту, який буває не ефективним, а коли ти відчуваєш відгук в серцях, чи в емоціях, чи в душах людей, коли вони активно включаються, то навпаки – ти заряджаєшся енергією. Найкращий відгук – це коли люди співають разом із тобою, ставлять активні запитання, відчувається тепло із зали, – впевнений музикант.

Підготувала Ольга Квятковська 

Вгору