Комплекс будівель філармонії з’явився на місці дореволюційного двоповерхового будинку з функціями «мотелю» та заїжджого двору при ньому. Там переважно ночували лівобережники, які приїздили до Черкас, аби поторгувати на базарі, який був поруч – це де тепер Соборна площа. Про це розповідає Борис Юхно, пише "Нова доба".
За таким призначенням ділянка частково використовувалася аж до утворення області: там залишали коней та підводи, у яких можна було трохи подрімати до базарного світанку. Ще й на початку 1950-х площа офіційно називалася Базарною.
У 1961 році«було відкрито обласну філармонію». Сьогодні в довідниках та інтернеті ви неодмінно натрапите на цю дату. Однак, мене довго дивувало, чому ані в краєзнавчій літературі, ані на поштівках тієї пори немає її зображення. Не могло такого бути, аби об’єкт такої значущості проігнорували фотографи та видавці. Та й настільки я розуміюся на архітектурних тенденціях – скляний фасад «першої» філармонії – почерк вже другої половини 1960-х.
З’ясувалося, що 1961 року високе начальство лише задекларувало намір будівництва закладу. Тоді власне він навіть не позиціювався, як філармонія. У історико-архітектурному нарисі Сергія Кілессо «Черкаси» 1966 року читаємо: «На вулиці Урицького виростають конструкції кіно-концертного залу – цікавої за задумом сучасної споруди, де проводитимуться вечори відпочинку, концерти, готуватимуться спектаклі, проводитимуться заняття гуртків художньої самодіяльності, влаштовуватимуться лекції. Автори проекту – архітектори С. Фурсенко, Л. Кондратський, інженери А. Стеценко та Е. Царенко».
Тож перебіг будівництва довелося з’ясовувати безпосередньо у одного з авторів проекту, Леоніда Степановича Кондратського.
Наприкінці 1950-х за основу майбутньої будівлі взяли типовий проект клубу на 400 місць. При чому, оскільки своєї проектної організації Черкаси не мали, розробляли його спеціалісти з Очакова. Очевидно, без чітких вказівок, відтак і бачення перспективи, адже щойно той клуб звели, як його довелося переробляти. До 1963 року він існував без фойє, тож в кулуари відвідувачі потрапляли з вулиці Карла Маркса. На Урицького в цей час рядочком стояло три чи чотири типових черкаських хати, які вікнами впиралися у вулицю. На їхньому місці у 1964-1968 роках й звели парадну частину закладу.
Власне перших відвідувачів нова філармонія прийняла ще 1967-го. Але треба розуміти, що вона – не той об’єкт, який можна здати одномоментно. І коли буваєш на внутрішньому дворі, на те виходить, що й у наші дні філармонія все ще будується. Щоправда, не впевнений, що саме філармонія.
До 1967 року повністю реконструювали внутрішні приміщення, глядацька зала тепер була розрахована вже на 700 відвідувачів. У закладі з’явилося все передбачене для комплексу такого типу: мала зала, репетиційні, оркестрова яма, евакуаційні виходи, ресторан зрештою.
Скляним фасадом філармонія виблискувала до 1987-го. А 30 років тому за приписом пожежних її зачинили «на рік, максимум півтора». І, звісно, ніхто не попередив, що йдеться про півтора роки на Юпітері, що якраз дорівнюють 16-ти земним.
Реконструкція, фактично ж – будівництво нової філармонії, – тривало з 1987 по 2004 рік, а проектували її усе ті ж Сергій Фурсенко та Леонід Кондратський.
Читайте також: Як на Черкащині до весілля готувались.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
