На Черкащині священник-ентузіаст здійснив пошуковий похід до джерел чернечої обителі

05 травня 2016, 19:04

2622

На Світлій Седмиці після завершення богослужіння за ініціативи настоятеля храму с. Костянтинівка Смілянського району ієромонаха Ахіли відбувся пошуковий похід до джерел однієї з найстаріших чернечих обителей, яка відома ще з середини XVI-го століття і була зведена на крутосхилах річки Ірдинь у лісових хащах: Свято-Преображенський Ірдинський монастир.

Саме насельники цієї обителі згодом перейшли на лівий берег Дніпра, де заснували відомий нині всім Красногірський Покровський монастир. Вони ж започаткували життя й Виноградського монастиря, на теренах якого нині розташований Смілянський психоневрологічний диспансер.

Цікаво й те, що у цих маловивчених істориками місцях знаходяться легендарні чернечі печери, які почав досліджувати ще граф Бобринський. Щоправда, цими місцями у пошуках артефактів нишпорять так звані «чорні» археологи: варварські сліди їхнього перебування трапляються повсюди.

Цього разу разом з ентузіастом-священиком отцем Ахілою, який із захопленням вивчає історію тутешніх чернечих поселень, непролазними лісовими хащами, орієнтуючись на супутникову пошукову систему, йшов провідний науковий спеціаліст Черкаського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини, досвідчений археолог, автор низки наукових досліджень Олександр Марченко. Саме він привів ентузіастів на верхівку Грекової гори, де, за припущеннями, оселилися перші ченці і де знаходилися згадані чернечі підземні споруди.

Звичайно, це був здебільшого розвідувальний похід, який не переслідував ретельних досліджень, які передбачають участь комплексної археологічної експедиції. Наступне слово – вже за науковцями-істориками, які вітають і підтримують прагнення парафіяльного батюшки дослідити чернечу історію славетного монастиря, а можливо й відродити чернече життя у цих святих заповітних місцях.

Незважаючи на втому - адже довелося йти декілька кілометрів надзвичайно складним маршрутом, - учасники походу насолодилися чарівною природою реліктового лісу, подихали левердою, яка рясно цвете повсюди, послухали дивний спів птахів, побачили сліди звірів, що обитають у тутешніх заповітних місцях. Було також цікаво натрапити на рештки бліндажів, землянок, де під час минулої війни ховалися місцеві партизани, а також побачити сліди тієї далекої війни: вирви від авіабомб та снарядів.

Наступний похід планується у більш широкому складі науковців-археологів.

За інформацією Черкаської єпархії УПЦ

Коментарі

Вгору