“Посадіть жирафу в холодильник”: черкащани розповіли про незвичні співбесіди

24 лютого 2017, 21:15

"Чому обрали нашу компанію?", "Ким бачите себе за п’ять років?", "Яку хочете зарплату?" … Готуючись до співбесіди, ми продумуємо відповіді заздалегідь, створюємо хитромудрий план, на якій козі краще під’їхати до роботодавця, щоб він усвідомив – ви і є тим єдиним неповторним кандидатом, якого гріх відпускати до конкурентів. Роботодавці теж не пасуть задніх: вони ставлять запитання, щоб застати зненацька і подивитися, що з того вийде.

Кандидати на вакансії та HR-менеджери місцевих компаній поділилися з in.ck.ua незвичними запитаннями за курйозними історіями зі співбесід.

Співи, загадки і “граната” на ниточках

- Коли я намагалася влаштуватися на роботу в один із черкаських центрів розвитку для дітей, довелося співати. Спочатку попросили розповісти про себе, а тоді раптом – заспівайте! Я заспівала перше, що спало на думку. Співбесіда була групова, тому далі мене запитали, хто з учасників співбесіди сподобався і чому. Також запитували про недоліки і як ми з ними боремося. А я з переляку сказала, що за гороскопом я ведмідь: люблю поїсти й поспати, - розповідає державний службовець Анжеліка Кузьменко.

-На одній співбесіді мене попросили вирішити дитячу загадку: "Вам треба посадити жирафу в холодильник. Як ви це зробите? А тепер туди ж посадіть бегемота". Ще на одній співбесіді було завдання назвати 10 варіантів, як можна незвично застосувати звичайну кулькову ручку, наприклад, як засіб самооборони, подарунок, закладку для книжки тощо. В одній компанії була величезна кількість співбесід. Але, як виявилося, і їх було замало: працівники компанії приходили на попереднє місце роботи, додому, перевіряли, чи живу я за адресою прописки...

А в одну з дистриб'юторських компаній я пройшла співбесіду прямо в коридорі на "курилці". Я прийшла в обговорений час, але співбесіда проходила не в кабінеті... Комерційний директор постійно палив і розпочав співбесіду зі слів: "Ми все про тебе знаємо, можеш нічого не розповідати, ти нам підходиш. Якщо є запитання – задавай!", - каже флорист-дизайнер флористичної крамнички Олена Фітенко.

-Якось під час співбесіди мене запитали, чи маю я татуювання? Це здивувало. Але мені пояснили, що це пов’язано з внутрішніми корпоративними правилами, з якими саме – не уточнили, - говорить журналіст Вікторія Пожежа.

-Мені доводилося влаштовуватися у дві великі міжнародні компанії, в подібних фірмах завжди треба проходити тести на логіку, математику, психологічний та вербальний. Нещодавно під час співбесіди мене попросили описати свій ідеальний день. Також питали: "Якби в тебе був 3D-принтер, що ти надрукувала б для своєї роботи, якби могла надрукувати будь-що". Мій керівник якось влаштував тімбілдинг-спібесіду: всі учасники мали перенести "гранату" на ниточках з одного кінця кімнати в інший із зав’язаними очима. Одного хлопця після цього не взяли на роботу, він не дуже адекватно поводився. А ще мій начальник любить під час співбесіди взяти одну з карток логічного тесту і використати питання звідти, наприклад: "Як найшвидше обсмажити котлету з усіх боків?", - розповідає провідний економіст Марина Горбатенко.

-Влаштовувалась на роботу в один медіахолдинг, найбільш неочікуване запитання від директора: "Чому ти до нас прийшла, така маленька, без досвіду? 22 рочки – ще дитина". Це враховуючи, що у мене досвід роботи 2 роки за трудовою книжкою і ще два неофіційно. Я й відповідаю: "Ну, в нашому містечку працювати з 16-17 років починають. Тому я вже "досвідчена доросла жінка". На це мені сказали: "Ха-ха! Гаразд, ми тебе беремо, щоб показати, що ти ще мала і життя не бачила!". Насправді це було найгрубішим, що мені сказали за весь час роботи, а ця директорка – найкрутіша жінка, яку я тільки знаю, - каже журналіст Марія Голуб.

“Протилежний табір” про дивакуваті співбесіди

Кожна співбесіда менеджера з добору персоналу – це окрема історія. Часто – зі смішним підтекстом!

-У моїй практиці була ситуація, коли кандидат прийшов на співбесіду, взявши з собою кімнатні капці. Ми працюємо в офісі домашнього типу і перевзуваємося, кандидат знав про це ще до співбесіди. Тому він вирішив прийти на зустріч вже підготовленим, дістав капці, перевзувся. Ми з колегами веселилися з цього весь день. Був випадок, коли кандидат, з яким ми не були знайомі та не домовлялися про зустріч, просто подзвонив у двері офісу й сказав: "Я прийшов до вас на співбесіду, можете мене впустити? Виділіть мені півгодини-годину, я хочу пройти у вас співбесіду". Один із кандидатів спізнювався на зустріч на 5, 10, 15 хвилин. Я зателефонувала, і не дуже приємний голос сказав – "А я вас не знайшов. Якщо ви хочете зі мною зустрітися, зробімо це на нейтральній території або ж перебазуйтеся у зручне для мене місце", - розповідає співзасновниця "HR-хати" і "Школи HR" Олена Тихонова.

-Ні для кого не секрет, що більшість програмістів – це інтроверти. Одного разу я телефонувала кандидату, щоб запросити його на співбесіду, але він неочікувано передав трубку мамі. Мені довелося "пройти співбесіду" у мами, і тільки потім вона дозволила мені запросити свого сина на співбесіду в нашу компанію. Також дуже часто трапляються резюме недосвідчених студентів, які вказують там надто детальну автобіографію, починаючи з дитячого садочку, в який ходили. Все це має дуже кумедний вигляд і не є інформативним, - говорить HR-менеджер компанії Ірина Коваленко.

-Після перших проведених співбесід ми зрозуміли, що якось важко "влучити" в кандидата і зрозуміти, чи він підходить. Тому ми ставимо людям запитання, які розкривають не тільки професійні навички, а й людські якості, важливі в роботі. Часто користуюся так званими запитаннями з секретом, щоб дізнатися, яка перед нами особистість: "Як ти думаєш, чому люди брешуть?", "Що ти найбільше не любиш у людях?". Робимо фінальне опитування, яке має показати, чи це не той випадок, як у анекдоті, коли професор в кінці запитує: "Як мене звати і якого кольору підручник". А з задньої парти чути: "От валить, зараза". Тому всіх кандидатів запитуємо, що таке SMM, в яку компанію ви влаштовуєтесь, як звати нас, засновників, - каже співвласник SMM-агентства Михайло Смаглюк.

Вгору