11 тонн щастя: водійка тролейбусу про професійні переляки, службовий роман та конфлікти у салоні

05 листопада 2020, 19:56

Світлана Бажина - та сама водійка черкаського тролейбусу №10, яка вважає свою професію - найкращою з існуючих. Як це - керувати технікою, вагою понад 11 тонн, і водночас лишатися тендітною жінкою і молодою мамою - Світлана розповіла журналістам “Про все”

Сьогодні, 5-го листопада, у Черкасах відзначають “смарагдову” річницю тролейбусного парку - 55 років із дня його відкриття. Протяжність магістралі в ті роки складала 8,5 кілометрів. На сьогодні ж окрім десятків кілометрів магістралей і “рогатої” техніки у комунальному підприємстві “Черкасиелектротранс” є й цінні кадри - професійні водійки, які цим транспортом керують. 

11 ТОНН ЩАСТЯ

Світлана Бажина за кермом “рогатого” транспорту вже 9 років зі своїх 30. Каже, що жодного дня не жалкувала про вибір професії.

- Я з дитинства хотіла бути водієм тролейбусу. Це надзвичайна техніка, великий транспорт, до того ж екологічно чистий. Ставши водієм тролейбусу, я здійснила свою мрію дитинства. Після школи я не хотіла здобувати ніяку іншу професію - цікавив лише тролейбус. Пішла за покликом душі і не пожалкувала, - розповідає Світлана Бажина.

За кермом тролейбусу черкащанка позмінно: якщо це перша зміна, то “рулює” з 6-ї години ранку до 14 години дня, якщо друга - з 13:00 до 22:00 години. 

"ЗА КЕРМОМ ТРОЛЕЙБУСА ПОЧУВАЮ СЕБЕ ВПЕВНЕНІШЕ, НІЖ ЗА КЕРМОМ ЛЕГКОВИКА"

Складнощів у своїй професії пані Світлана не бачить. Каже, що найголовніше - це мати бажання боротися з питаннями, які виникатимуть із часом. 

- Тролейбусів чи його габаритів не боюся - я вже звикла до них. Звісно, коли перші рази сідаєш за руль, почуваєш себе незвичайно - це далеко не легковий автомобіль, нові знання і відчуття. Але це почуття незвичності - не страх, а цікавість до техніки. І коли виникають якісь робочі питання, то інтерес згладжує всі кути й допомагає розібратися. Свої нюанси в роботі тролейбусника є, але якщо є бажання з ними працювати - проблем не виникатиме. 

Світлана Бажина зізнається, що тролейбус для неї більш цікавий, ніж легковий автомобіль.

- Мені подобається розмір техніки. Я себе почуваю впевненіше на ній, цікавіше. Бо легковик - це звичний засіб пересування, а тролейбус - це цікаво, - розповідає водійка. 

СІМЕЙНА "ТРОЛЕЙБУСНА" СПРАВА

Діставити пасажирів тролейбусу туди, куди їм потрібно, Світлана Бажина вважає своїм професійним обов'язком. І що важливо - довезти у комфорті та безпеці. 

- Для мене як водія тролейбуса - це головне завдання. Але окрім цього потрібно слідкувати за технічним станом транспорту, виконувати нормативно-правові вимоги. За станом тролейбусу слідкуємо разом із чоловіком - він також водій. На цьому самому тролейбусі, - розповідає пані Світлана. 

Познайомилася водійка “рогатого” транспорту з чоловіком уже на роботі. Каже, що їх звела любов до однієї й тієї ж справи. 

Своє весілля Світлана Бажина також хотіла пов’язати з тролейбусом. 

- На жаль, під час весілля не вдалося завітати до нас у парк. Але я мріяла у весільній сукні сісти за кермо улюбленої "гармошки", - згадує дівчина.

Хоч на роботі у тролейбусному парку більше водіїв-чоловіків, свою дружину Віталій Бажин до колег не ревнує. Жінка з посмішкою завіряє, що вони один одному довіряють.

- Просто чоловік знає, що на роботі я люблю лише свій тролейбус, - жартує Світлана.

ЗВИЧАЙНІ ДОРОЖНІ "ПЕРЕЛЯКИ" І СТЕРЕОТИПИ

Світлана Бажина розповідає, що іноді на дорозі трапляються непорозуміння через те, що за кермом - жінка, а не чоловік. 

- Бувають переляки в інших учасників дорожнього руху, коли вони бачать, що за кермом тролейбусу сидить жінка. Іноді водії лякаються і не сприймають цей факт, бо вважають, що жінка не може професійно керувати таким транспортним засобом. 

Вислову, що професія водія тролейбуса - справа не жіноча, Світлана не сприймає. 

- Я не поділяю професії на чоловічі та жіночі. Іноді чоловіки можуть займатися жіночими справами, жінки - чоловічими. Я ці стереотипні кордони стираю. Головне - щоб людина свою роботу любила. Якщо так і буде, то вона освоїть будь-яку професію і засвоїть усі необхідні знання, щоб стати справжнім професіоналом. І суспільство отримає від цього лише користь, - каже Світлана. 

Колеги дівчини сприймають тролейбусників-жінок спокійно. Водійка каже, що жінка за кермом для них - явище не рідкісне, а звичне.

- Ми з дівчатами - не перші й не останні, хто працюватиме за кермом цієї багатотонної техніки. Колеги-чоловіки намагаються допомогти, якщо у нас виникають якісь питання або ми в чомусь не справляємось. Це нормальні ситуації.

ЯК ТЕНДІТНА ВОДІЙКА ВИРІШУЄ СЕРЙОЗНІ "САЛОННІ" КОНФЛІКТИ?

Під час виїздів Світлані Бажиній інколи доводиться втручатися у конфліктні ситуації в салоні. 

- Інколи заходять у салон агресивні чи неадекватні пасажири, які провокують конфлікт, у якому може постраждати мій кондуктор. Тоді доводиться вгамовувати таких осіб через мікрофон, - розповідає пані Світлана. 

Водійка тролейбусу зізнається, що з початку пандемії та карантинних обмежень збільшилася кількість ситуацій, коли їй доводиться втручатися у ситуацію в салоні. 

- Буває, люди в тролейбус наб’ються попри вимогу кондуктора не заходить, а виходити добровільно ніхто не хоче. Або ж зайдуть особи, які категорично не хочуть надягати маску. Через це я змушена виходити з тролейбуса, знімати струмоприймачі і пояснювати таким пасажирам, що тролейбус нікуди не поїде, поки вони не виконають вимог. 

Світлана Бажина каже, що про зміну професії ніколи навіть не розмірковувала - настільки обожнює і свій транспорт, і те, що робить. 

- Я працюю так, аби нікому не нашкодити, дарувати людям радість і самій отримувати насолоду, - розповідає водійка тролейбуса. 

Спілкувалася Аліна Євич

Поділитись

Коментарі

Степан сказав:

Нічого особистого до Світлани ,але якби рогаті виконували ПДР ,їздиои ближче до крайнього правого боку ,заїзджали в карман на зупинках і просто нечудили то і поваги до них булоб більше,а так їздять як бики.

Вгору