Зустрічати звільненого з полону на початку лютого 2026 року Мирослава Чорномора приїздили мати, друзі, бойові побратими. А в квітні 2026 року, в ті самі дні, коли чотири роки тому потрапив у полон в Маріуполі, Мирослав приїхав до рідної Лисянки, де його зустрічали сотні людей на центральній площі.
Більше трьох років він був вʼязнем виправної колонії, призначеної для утримання засуджених до довічного позбавлення волі, пише Козацький край.
Гастролював у Франції та Польщі
31-річний Мирослав Чорномор народився в Лисянці. Має ще двох братів. За першим фахом хореограф, багато гастролював за кордоном (Франція, Польща) з народним ансамблем “Канівчанка”. Потім співпрацював із черкаським режисером Сергієм Проскурнею, з яким проводили культурні заходи та знімали фільми.
У 2016 році хлопець отримав повістку на строкову службу.
Після служби хлопцю запропонували контракт на пів року. Опісля він повернувся до роботи із Сергієм Проскурнею, але ненадовго. Мирослав ухвалив рішення про підписання ще одного контракту та у 2020 році вступив на військову кафедру до Національного університету “Острозька академія” на факультет інформаційної боротьби.
“У них була безвихідна ситуація: або загинути, або - полон”
У серпні 2021 року Ольга бачила сина вдома востаннє. Із листопада захисник був на посаді командира розвідувального відділення 36-ї окремої бригади морської піхоти і на момент початку повномасштабного вторгнення перебував на позиціях між Маріуполем та Донецьком. Згодом передислокувався на Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, де тривали запеклі бої.
“Я лише пізніше дізналася про події в Маріуполі. Коли він там був, я не могла навіть уявити, що там відбувається, - розповідає мама Мирослава. - Хлопці два тижні сиділи там без води та їжі. 9 квітня він зателефонував мені по відеозвʼязку, і я його ледь впізнала… він дуже схуд, був змарнілим. Я запитала, коли він їв. Він сказав, що все є і все спокійно. Після розмови надіслав фото їжі, яке згодом виявилося з інтернету”.
Увесь цей час Мирослав запевняв рідних, що в нього все добре.
“Він не виходив на звʼязок більше доби. Я не спала до ранку. Потім побачила пропущений дзвінок і повідомлення: “Мамочко, у мене все добре. Сподіваюсь, що ми побачимось”. Я зателефонувала йому, і він взяв слухавку. Це була наша остання розмова перед полоном. Він сказав, що в них безвихідна ситуація: або загинути, або - полон. Що багато поранених, і він не має права їх залишити. Казав: “Мамочко, ми скоро побачимося”.
11 квітня морські піхотинці 36-ї бригади перебували в оточенні на території заводу. Уночі частина захисників здійснила спробу прориву: одна група пішла в бік «Азовсталі», інші потрапили в полон.
Мирослав Чорномор разом з іншими захисниками потрапив у полон 12 квітня 2022 року. У червні родина отримала підтвердження. Згодом стало відомо, що він перебуває у Галичі Костромської області рф.
Згодом родина дізналася, що його утримують у слідчому ізоляторі та готують суд. У травні 2024 року його перевели до донецького СІЗО.
Був засуджений до довічного увʼязнення у колонії за Полярним колом
У полоні він підтримував зв’язок із родиною через листування, у якому писав, що все добре, хоча розповідав друзям про проблеми зі здоров’ям і катування.
Після апеляції вирок залишили без змін, і у березні 2025 року його відправили до колонії за Полярне коло.
Попри це, Мирослав вірив у повернення додому. В одному з листів восени 2025 року він написав: «Все буде добре». І вже у квітні 2026 року його мрія здійснилася - після реабілітації він повернувся до рідної Лисянки, де його зустрічали сотні людей.
На сьогодні Мирослав Чорномор повернувся до навчання в Національному університеті “Острозька академія” та продовжує обраний шлях у сфері інформаційної боротьби.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
