![](https://provce.ck.ua/wp-content/uploads/2022/12/318604940_689878712746800_1991252083910924082_n.jpg)
Після п’яти років від першого прем’єрного показу Черкаський академічний театр ляльок відновив виставу для дорослих «Salut, jealousy, або Привіт, ревнощі» за поезією відомого черкаського поета Олексія Юріна. Головна тема - любов, ревнощі, стосунки між чоловіком та жінкою. Вже відбулися перед прем’єрний показ та два повноцінних прем’єрних.
Виставу «Salut, jealousy, або Привіт, ревнощі» вперше поставила режисерка Наталя Семенова ще п’ять років тому, а «осучаснив» її вже зараз режисер Володимир Радько.
![](https://provce.ck.ua/wp-content/uploads/2022/12/318136864_1556954518092707_1090013227237268585_n.jpg)
Змінились деякі мізансцени та декорації. Саме дійство довелося пристосовувати до реалій роботи без світла та шукати нові креативні ідеї щодо цього. Власне, акторська та режисерська група підготували два варіанти - зі світлом та без нього. Відповідно - з загальною озвучкою та більш камерною, від переносної автономної колонки.
![](https://provce.ck.ua/wp-content/uploads/2022/12/317863842_1416883455383235_1777403668227574674_n.jpg)
Замість ще одного героя було введено образ Кота. Він доволі органічно вписався у полотно вистави і фактично став господарем усього її простору. Милий такий Кіт-романтик, що вільно мандрує мізансценами та ще й чудово виконує пісні. Авторські пісні актора Олександра Швидкого, який втілив цей образ, чудово поєднались з поезіями Олексія Юріна і наповнили атмосферу вистави новими емоційними акцентами.
![](https://provce.ck.ua/wp-content/uploads/2022/12/318013197_955529965426355_3655033527400200945_n.jpg)
Вистава «Salut, jealousy, або Привіт, ревнощі» є не лише експериментальною, але й унікальною. Адже в дії бере участь сам автор поезій, які наповнюють та органічно рухають її. А це в Олексія Юріна виходить не галасно декламаційно, а максимально мелодійно, і навіть дещо іронічно. Між іншим, тему кохання автор розкриває через власну філософію та тонкий чоловічий гумор. Це надає виставі шарму і змушує глядача уважно слідкувати за перебігом подій, що розгортаються, з’єднуватись душею з авторським задумом таким чином, щоб не помічати відсутності світла в театральній залі.
![](https://provce.ck.ua/wp-content/uploads/2022/12/319033956_2196407217194858_2448984317904536264_n.jpg)
«Ми відновили цю виставу після п’яти років після першої прем’єри. Ми за нею, якщо чесно, сумували. Однак, всім відомо, що в одну річку двічі не зайдеш. Будь-яка вистава після відтворення грається інакше. А п’ять років - досить довгий період. Щось змінилося в самих акторах, у баченні режисера і навіть самого автора. Звичайно, це відображається на образі, який я, наприклад, втілюю на сцені», - розповіла актриса Черкаського академічного театру ляльок Марія Рєбякова.
Глядачі сприйняли виставу на одному подиху і не інакше, як ковток свіжого повітря.
«Важко сьогодні усім. Дехто говорить: «Які можуть бути вистави в такий час?». Якщо не протиставляти таким висловлюванням нашу мистецьку роботу, то буде біда. Така сама, як із світлом, або й гіршим чимось, що ми всі сьогодні мусимо долати. Головне, щоб не було такого, що нас зупинить. Ми робимо свою роботу для всіх з безмежною любов’ю. Театр лікує і вгамовувати все те, що нам всім сьогодні болить»,- стверджує режиссер Володимир Радько.
Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram