Що відчуваєш, коли стріляєш в людину. Тільки віддачу від прикладу, – черкаський снайпер

23 березня 2016, 20:21

sniper_7f529-636x411

Історія снайпера з Черкащини стала однією з історій проекту «Повернись живим».

Секретна, загадкова робота, без якої на війні ніяк. Не буває на війні без снайперів.

«Малиш» насправді трохи старший, ніж виглядає. Зразу здається дуже мовчазним. Але пройшло небагато часу і потрохи він відкривається. Розповідає, що народився у Львові, але виріс в Черкаській області. Тут працював у столярному цеху та напівпрофесійно займався футболом, пише ГромЧе.

А потім, каже: «Почалось оце все».

Перша повістка йому прийшла у 2014 році. Тільки тоді був перебір з бажаючими йти на війну. На «учебці» він опинився через рік. Разом з однокласником. Радів, що не сам. Коли служив в армії – був кулеметником. На «учебці» став снайпером. Так зараз і служить.

Першим місцем, куди відправили, стала Райгородка Луганської області. Одразу, зізнається, стало страшнувато. Але в тому районі тоді було більш-менш затишшя. А от суть війни відчув в Курдюмівці – це Донецька область. Саме тут їх вперше обстріляли. І з артилерії також.

Тоді, в першу ніч, попередній батальйон ще не з’їхав і хлопці вирішили не ставити палатку вночі. Ночували просто неба у спальниках.

«Нам всі казали: Дурні, заховайтеся! А ми не боялися. До цього чули, як стріляють. Але тоді не по нам. А тут вже поряд лягло».

Хлопців тоді пес врятував. Їхній, батальйонний. Пробігся їм по головам, розбудив всіх о четвертій ранку. А через 10 хвилин почався обстріл.

«Малиш» вже рік на війні, навчився і з емоціями справлятися, і переборювати себе. Він розуміє, що на завданнях від нього дуже багато залежить. Головне – поводитися адекватно і не робити дурниць.

В нього немає особливих сентиментів чи незадоволення своєю роботою. Каже, його для цього вчили, то чому ж відмовлятися від того, що вмієш.

«Коли питають, що відчуваєш, коли стріляєш в людину… А що я повинен відчувати? Тільки віддачу. Віддачу від прикладу. Більше нічого не відчуваєш, бо розумієш, або ти, або тебе. Або когось з твоїх».

А хлопців, з якими служить, називає друзями. Він усвідомлює, що після дембелю кожен повернеться до свого життя, до себе додому. Та тут, коли разом добами посидиш під обстрілами, разом відходиш, прикриваєш один одного, можна сказати – на все життя друзі.

Зараз «Малиш» чекає демобілізації. Думає про контракт, але мрії про кохану дівчину і власну справу наразі перемагають.

Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram

Поділитись
Вгору