49-річний військовий із Корсуня Олег Собченко, оператор аеророзвідки 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, загинув 24 січня в бою у Вугледарі. Останнім часом брав участь у боях на Донеччині, повідомляє Новинарня.
Під час повномасштабного вторгнення росіян, Олег відправився на Київщину відбивати напад. Його побратим Ігор Луценко, також аеророзвідник 72 омбр ім. Чорних Запорожців, колишній журналіст і народний депутат, розповів про вчинок Собченка під час оборони столиці.
Тоді росіяни намагалися пройти до Києва через прилеглі міста – Бучу, Ірпінь, Гостомель. Та до них швидко дійшло: треба шукати ще якісь шляхи. Усі вони так чи інакше перетинали невелику річку Ірпінь, яка вочевидь не видавалася окупантам серйозною перепоною. Тому через річку перекидали кілька мостів і гребель, а в деяких місцях її можна було просто переїхати на броні, якби сприяла погода. Основний такий прорив росіяни планували в районі села Мощун Бучанського району, що на північ від столичної Пущі-Водиці. Збиралися швидко заскочити до Києва, займатися репресіями і змінити владу.
Однак 155-та бригада морської піхоти ЗС РФ із Владивостока так і не змогла пройти Мощун. Головний напрямок прориву московитів на Київ зазнав поразки. Був створений колосальний водний рубіж перед військами, які наступали з боку Гостомеля.
Щоб Київське море почало вливатися в річку Ірпінь і роздуло її до “амазонських” розмірів, знадобилося підірвати дамбу.
Але це сталося не з першого разу. Росіяни намагалися взяти її боєм декілька разів.
У проміжку між першим та другим підривом близько 20 російських десантників йшли штурмом на позиції взводу ЗСУ, котрий стояв на цій дамбі.
1 березня Олег Собченко та Ігор Луценко прибули в район села Козаровичі, що на березі Київського моря, для проведення аеророзвідки на позиції біля дамби.
Важливий напрямок тоді обороняло лише семеро військових. Із них двоє сиділи в "секреті" за кількасот метрів від головної позиції, по інший бік дамби.
Піднявши дрон у повітря, Олег з Ігорем побачили групу військових із 15 осіб. Супроводжували дроном, бо не мали певності – свої чи чужі. Однак це виявилися окупанти.
Старшина взводу ЗСУ героїчно загинув, коли побіг попереджати побратимів про наближення ворога.
Оборонців біля трансформаторної будки росіяни закидали гранатами. Чоловіків врятувало те, що трансформатори залізні – крізь них ці уламки не пройшли. Обоє вціліли.
В таких умовах командування стрілецьким боєм взяв на себе старший солдат Олег Собченко. І ветеранові вдалося відбити атаку елітних солдатів ворожої армії тими засобами, які були наявні в той момент.
Українські захисники відкрили з флангів загороджувальний вогонь, щоб не зачепити своїх. Собченко бігав між флангами з автоматом Калашникова та снайперською гвинтівкою — намагався показати ворогу, що наших більше, ніж є насправді.
Завдяки квадрокоптеру, який висів над полем бою, бійці 72 омбр розуміли, де знаходяться дві групи ворожої піхоти.
Собченко наказав механіку-водієві БМП виїхати вперед і відкрити вогонь. Але той не міг – бронемашина не заводилася, лише стріляла. Зрештою відкрили вогонь по бетонних стовпах над групою ворожої піхоти – це теж була імпровізація Собченка. Шматки бетону розліталися й влучали у ворогів не гірше від осколків.
Росіяни під обстрілом втекли за майданчик у яр. Незабаром по них приїхали два російські БМП і далекосхідні морпіхи забралися остаточно.
Бій тривав лише пів години, але небезпека захоплення дамби була великою. Стратегічний об’єкт вдалося відстояти.
Пізніше, коли до дамби стало прибувати підкріплення, ворог зрозумів, що йому цю позицію не вдасться взяти, почали змішувати її із землею артударами.
Оборонці під керівництвом Собченка не дали росіянам можливості взяти під контроль воду в річці Ірпінь. І завдяки відкритій греблі під Козаровичами річка розлилася, створивши нездоланну перешкоду на цьому напрямку.
Олегу Собченку вирішальним чином вдалося допомогти захистити столицю з півночі та утримати напрямок Мощуна.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
