У Черкасах представили мультимедійну фотовиставку «Поговори зі мною», героями якої стали діти та молоді люди, які значну частину свого життя провели без батьківського піклування. Через фотографії, відео та особисті історії експозиція показує, як змінюється життя дитини, коли поруч з’являється турботливий дорослий.
Виставку розмістили у просторі ТЦ «Любава». Проєкт реалізували за ідеєю Фундації Катерини Осадчої спільно з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Координаційним центром з розвитку сімейного виховання та догляду дітей та UNICEF.
Виставку розмістили у просторі ТЦ «Любава». Проєкт реалізували за ідеєю Фундації Катерини Осадчої спільно з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Координаційним центром з розвитку сімейного виховання та догляду дітей та UNICEF.
Експозиція складається з десяти фотопортретів та відеоісторій. За QR-кодами відвідувачі можуть перейти до додаткових матеріалів і почути розповіді самих героїв — про дитинство, життя в інституціях, мрії та зміни після появи у їхньому житті прийомних батьків чи опікунів.
У центрі виставки — не статистика, а конкретні історії.
«Єдине, що залишилося від мами, — іграшка»
Олена Хімченко втратила маму в ранньому дитинстві. Жінка зловживала алкоголем, тому дівчинка часто залишалася вдома сама, доглядаючи молодшу сестру. Після вилучення дітей із родини Олені пояснили, що це тимчасово, поки мама не пройде лікування. Але мама померла, і в десять років дівчинка потрапила до дитячого будинку, де провела рік. Єдиною річчю, що залишилася від рідної родини, була іграшка, подарована мамою.
Ще в дитбудинку Олена почала малювати. Її талант помітили майбутні прийомні батьки. Вони допомогли дівчинці займатися з учителем і навіть возили її на заняття в інше місто. Сьогодні Олена навчається на третьому курсі за спеціальністю «Графічний дизайн».
«Я вперше заплакала»
Каріна Олійник потрапила до дитячого будинку у вісім місяців і провела там перші роки життя. Коли дівчинку взяла прийомна родина, вона майже одразу назвала чоловіка, який її прийняв, татом. Саме тоді Каріна вперше в житті заплакала. У дитячому будинку дітям не дозволяли виявляти емоції через сльози.
Ще одна звична для більшості дітей річ стала для Каріни відкриттям — святковий торт. До прийомної родини вона ніколи його не бачила, тому батькам довелося пояснювати, навіщо його готують. Нині Каріна навчається в медичному коледжі у Вінниці.
«Дитячий будинок — це чорно-біла картинка»
Андрій Буняк усі свої 16 років провів у дитячому будинку. До родини він так і не потрапив. Свій досвід хлопець описує через кольори: дитячий будинок для нього — чорно-біла картинка.
Водночас Андрій не відмовився від мрій. Він хоче стати архітектором, створювати власні проєкти та допомагати відбудовувати Україну після війни. Нині хлопець навчається в одному із закладів вищої освіти Івано-Франківська.
Саме такі деталі автори виставки прагнули показати відвідувачам — те, що для однієї дитини є звичайною частиною життя, для іншої може стати мрією: власний дім, особисті речі, святкування дня народження з близькими або дорослий, який чекає на тебе вдома.
Фотографії супроводжуються відеоісторіями, тому виставку можна не лише побачити, а й почути. Герої самі розповідають про свій досвід та зміни у житті.
Виставка вже побувала у Хмельницькому, Києві, Одесі та Миколаєві. Після Черкас її покажуть у Запоріжжі, Кропивницькому та Тернополі.
За задумом Фундації Катерини Осадчої, проєкт має привернути увагу до усиновлення та інших форм сімейного виховання. Його також пов’язали з іншим заходом, який нещодавно відбувся у Черкасах, — пікніком «Родина для кожної дитини».
Засновниця Фундації Катерина Осадча наголосила, що допомога дитині або родині не обов’язково починається з рішення про усиновлення.
«Допомогти можна невеликим щирим кроком — підтримати родину, яка опинилася у складних життєвих обставинах, розповісти про її історію або стати наставником», — зазначила Катерина Осадча.
Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
