Артем Лебедєв — рятувальник-верхолаз Аварійно-рятувального загону спецпризначення в місті Умань.
У лавах ДСНС Артем вже 5-й рік. Каже, перші виїзди далися не легко — був страх помилитись і це лякало, адже розумів, що від нього залежать чиїсь життя. З досвідом прийшла й упевненість у своїх діях та усвідомлення важливості цієї роботи.
“Коли рятуєш, то відчуваєш — робиш щось для людей, а не просто для себе. І це відчуття мені найбільше подобається”, - розповідає Артем.
Рятувальники-верхолази працюють на висоті. В умовах війни їхня робота набула особливої актуальності, адже ворог постійно наносить удари з повітря і руйнує все навколо. Артем запевняє, що вирішальну роль під час виконання небезпечних завдань відіграє довіра в колективі.
“Ми завжди страхуємо одне одного. Підтримка, довіра, все тільки разом — інакше ніяк!” - наголошує верхолаз.
Коли ворожі ракети зруйнували дев'ятиповерхівку в Умані, Артем вперше побачив трагедію такого масштабу. Він був залучений на розбір завалів і пошук потерпілих.
“Як тільки приїхали, було дуже важко опанувати емоції. Тоді змусив себе заспокоїтись і почати працювати. Адже хтось мусив це зробити”, - згадує той жах надзвичайник.
Артем неодноразово виїжджав на ліквідацію наслідків ворожих ударів по житловим будинкам, підприємствам та об'єктам критичної інфраструктури в Київській області.
“Минулої зими лютували морози і працювати через це було ще складніше. Фізично це й так важко, а до того ж ще й дуже холодно. Досі пам'ятаю, як сильно мерзли у мене руки”, - ділиться рятувальник.
“А найважче було у Чорнобилі, коли ворог поцілив у саркофаг АЕС. Це найвища і найнебезпечніша точка, на якій мені доводилось працювати. Тоді правда я холоду не відчував - настільки був зосереджений на кожному своєму кроці”, - продовжує Артем.
На Чорнобильській АЕС верхолази проводили часткове розкриття конструкції об'єкта “Укриття” та ліквідацію осередків тління утеплювача покрівлі на 100-метровій висоті! Тоді в умовах снігопаду, морозу та вітру вони працювали на межі надлюдських можливостей.
Рятувальне відділення залучається на ДТП. І ці виїзди також не з легких.
“Найстрашніше, коли люди затиснуті в машині, кричать від болю, благають про допомогу. Пам'ятаю випадок з маршруткою. Тоді багато людей постраждало. Двох жінок і 17-річну дівчинку довелось деблокувати. У дівчинки були дуже серйозні травми, вона кілька разів втрачала свідомість. Я намагався працювати з холодною головою. А потім ще довго ця ситуація у мене не виходила з думок. Так шкода було ту дитину”, - із сумом розповідає надзвичайник.
Невід'ємною частиною життя Артема Лебедєва є спорт. З юних років він займається волейболом. Наразі захоплюється ще й великим та настільним тенісом, бере участь у змаганнях. І віддає перевагу виключно активному відпочинку.
“Вільний час — це не про мене! Мені завжди треба щось робити. Треба рухатись і тримати себе у формі”, - каже рятувальник.
За інформацією пресслужби ГУ ДСНС України в Черкаській області
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
