Черкащанин колекціонує рослин-хижаків, які харчуються комахами (фото)

22 листопада 2014, 10:00

ра-500x350

Хтось збирає марки і монети, а герої цього  матеріалу колекціонують хижі рослини і фігурки солдатиків. Черкасці обрали для себе досить незвичні хобі. 

Про це інформує "in.ck.ua".

nezvychni-zahoplennya-cherkasciv.12

Андрій, 27 років, біолог, розводить хижі рослини

Андрій розводить хижі рослини вже 5 років. Колекція налічує 30 видів і близько 300 екземплярів. Доглядати за хижими рослинами нескладно: вони потребують багато світла, правильного субстрату, м’якої води. Найскладніше придбати верховий торф, якого в Україні вже немає. Хижі квіти ростуть тільки в такому торфі. Його доводиться замовляти аж із Литви. В Україні мало хто вирощує хижі рослини, тому інколи виникає проблема із поповненням колекції:

“Звичайні декоративно-листяні рослини статичні: вони виросли, і все. А от за поведінкою хижих рослин цікаво спостерігати завжди. Та що тут казати — вони комах їдять! Інколи я навмисно кладу комашку і спостерігаю за поведінкою рослини, як вона перетравлює здобич. Хижі рослини використовують різні приманки. Наприклад, у росичок є велика кількість війок, які виділяють слиз, схожий на росу. Комахи, які хочуть попити води, прилітають, влипають у слиз, а потім листок рослини дуже повільно починає рухатися, обхоплює комаху з усіх боків. Слиз сприяє перетравленню, з комахи рослина бере поживні речовини, залишається лише хітиновий скелет. У природних умовах він змивається дощем або здувається вітром. Я замовляю нові сорти у знайомих із Харкова, рідкісні види — з-за кордону, там колекціонування таких рослин більш розвинене. В Україні любителів багато, а серйозних колекціонерів лише декілька. Знаю, що у Чехії є 2-3 людини, які  розводять хижі рослини на промисловому рівні, їхні колекції нараховують не десятки, а сотні сортів”.

nezvychni-zahoplennya-cherkasciv.13

Максим, 26 років, програміст, захоплюється бісероплетінням

Максим створює прикраси з бісеру та вишиває картини вже 12 років. А розпочалося все з симпатії до дівчини. Зараз хобі — це своєрідний відпочинок, медитація. Нині мало людей цінує ручну роботу, тому прикраси Максим не продає:

“Коли мені було 10 років, знайома показала одну базову техніку. Дівчина мені подобалася, тому я дуже старався запам’ятати, що вона робить. А ще мені подобаються всілякі красиві речі — браслети, ювелірні вироби, стильна техніка. Мабуть, саме через це я й почав усе більше цікавитися різними способами плетіння, пробувати комбінувати кольори, додавати у роботи камені, плести об’ємні речі в декілька шарів.

Кажуть, що робота з дрібними деталями корисна для мозку, а інколи навіть використовується з лікувальною метою. Працюю з бісером під музику — тоді я розслабляюся, думаю про щось приємне, відпочиваю душею і тілом.

Зараз присвячую своєму хобі по 2-3 години на тиждень. Колись у мене навіть була невелика база замовниць, для яких час від часу виготовляв різні вироби. Тепер працюю здебільшого для власного задоволення”.

nezvychni-zahoplennya-cherkasciv.14

Сергій, 29 років, програміст, виливає фігурки воїнів

Сергій, фанат гри “Warhammer 40000″, другий рік виливає копії фігурок для цієї настільної гри. В колекції чоловіка близько 300 воїнів. Своїх солдатиків хлопець виготовляє з припою (метал чи сплав, який використовують під час паяння). Розказує, що у нашому місті це хобі не таке популярне, як, наприклад, у Києві.

“Колись давно я був фанатом комп’ютерної гри Warhammer. Згодом почув, що створили настільний варіант. Знайшов його в інтернеті, подивився на мініатюри, захотілося мати «свою» армію.

Років 20-30 тому всі фігурки для настільних ігор виливали з олова, із пластику нічого не робили. Зараз тенденція змінилася. Чисте олово не використовують, оскільки за мінусових температур воно розпадається. Я використовую припой, упаковки вистачає на 4-5 мініатюр. Особливих складнощів процес виливання не викликає. Акуратність дуже важлива під час створення силіконової форми, куди заливаю розплавлений припой. За теперішніми цінами 10 мініатюр коштуватимуть близько 400 гривень. Мої ж обходяться значно дешевше.

У Черкасах я знаю лише двох людей, які мають свою «армію». Інколи ми з ними зустрічаємося та граємо. У Києві й інших містах є люди, які виливають копії таких фігурок із комерційною метою. Але роблять мініатюри з пластику. Я створюю їх для себе, не для продажу. Інколи дістаю фігурки, щоб просто потримати їх у руках. Якщо буде вільний час, планую розфарбовувати воїнів. Акрилова фарба ідеально для цього підходить”.

nezvychni-zahoplennya-cherkasciv.15

Алла, 21 рік, фітнес-інструктор, створює ляльки-мотанки

Захоплюватися ляльками-мотанками Алла розпочала рік тому. Зараз її колекція налічує близько 20 штук. Першу ляльку Алла зробила для подруги, яка живе в Італії, щоб нагадати їй про Україну. До виготовлення ляльок дівчина ставиться відповідально, техніку опановувала з майстер-класів, відео і книжок.

“Коли робиш мотанку, важливо, щоб у тебе був хороший настрій — у виріб потрібно вкладати позитивну енергію. Ці ляльки — обереги. Тому їх потрібно робити щиро. Матеріалами для ляльок є мої та бабусині старі речі. Матеріали невідомих людей не використовую принципово, адже не знаю, яка у них енергетика.

Ляльки-мотанки потрібно робити за одним присідом. Якщо у мене поганий настрій або я поспішаю — відкладаю роботу. Запланувати, якою буде лялька, неможливо. Кожного разу вони виходять різними. На один виріб я витрачаю щонайбільше 4 години”.

nezvychni-zahoplennya-cherkasciv.16

Лариса, 48 років, менеджер із персоналу, захоплюється фаєр-шоу

Лариса вже 6 років крутить пої (кульки на канатах або ціпках, які використовують у фаєр-шоу). Виступає лише для рідних і друзів. Найбільші проблеми виникають із пошуком залу для тренувань на зимовий період. До свого першого виступу вона готувалася півтора року. Від пропозицій виступити на корпоративах й інших святах жінка відмовляється.

“Вперше я побачила, як жінка крутить пої, на відео з відпустки друга. Іноземка так гарно це робила, що я подумала: «Класно, теж так хочу!». Перші пої мені подарував друг, я їх досі бережу.  Регулярно замовляю реквізит у знайомого з Криму. Не обов’язково крутити пої з вогнем — на них можна надягти кольорові чохли, і це теж дуже гарно.

Були часи, коли я тренувалася крутити пої вдома, доки не розбила плафон. Склалося так, що я не можу знайти зал, де можна покрутити пої в холодну пору року. Тому в зимовий період я взагалі не тренуюся, адже на вулиці це складно робити через холод.

Дехто зі знайомих абсолютно не підтримує мене у цьому захопленні, називаючи мазохісткою. Вперше я виступала у подруги у Свидівку після півтора року тренувань — руки трясуться, ноги трясуться… Взагалі, я кручу пої лише для друзів, наприклад, на Новий рік чи  День народження. Головне у роботі з поями — відчувати реквізит. Перші три роки я навіть носила їх із собою в сумці — настільки була в них закохана.

Можливо, я ще не відчуваю в собі такої впевненості, щоб виступати на весіллях чи корпоративах. Якщо почну крутити пої, щоб отримати прибуток, моє захоплення втратить сенс. Я роблю це лише для власного задоволення”.

 

 

Поділитись

Коментарі

Вгору