Замуровані у будках та «накачані» алкоголем: як черкаські волонтери рятують знедолених тварин (фото)

18 лютого 2020, 13:03

До черкаського міського товариства захисту тварин «Друг» часто привозять собак, яких безхатьки використовують для жебракування - зазвичай ті відсипаються декілька годин у вольєрах, адже їх напоюють алкоголем. Нерідко від великої дози собаки помирають просто на вулиці, біля ніг їхнього безхатнього ката. Однак, трапляються випадки, коли тварин замуровують їх господарі просто у будках, аби ті "не заважали".

Валентина, волонтерка товариства захисту тварин "Друг", зустрічає журналістів біля входу на територію товариства. Гавкіт чутно ще за декілька метрів до жінки - так собаки "вітають" незнайомий їм звук кроків. Волонтерка  розповідає, що долі цих собак часто трагічні, через це не всі йдуть на контакт із новими людьми.

- Їм потрібно приділяти час. Розмовляти, гладити, давати відчути свій запах. Собака розуміє, що їй не будуть робити нічого поганого, коли відчуває турботу. Деякі з мешканців цих вольєрів тут її відчувають вперше, - зазначає Валентина.

Через декілька хвилин собаки звикають до присутності журналістів і лише зрідка гавкають - коли ми підходимо близько саме до їхніх вольєрів. Валентина з посмішкою підходить до своїх улюблених собак - ті радо облизують їй руки і махають хвостом. Волонтерка пояснює - так просяться гуляти.

- Більшість собак починають довіряти лише коли потрапляють до нас. А деякі так і не навчаються вірити людям, - розповідає жінка. - Траплялися випадки, коли нам доводилося із поліцією вилучати тварин від господарів, адже ті відверто знущалися з собаки.

Така доля у цього пса, якого нещодавно забрали додому черкащани. Валентина каже, що без сліз їй важко згадати історії не тільки його, а ще декількох десятків собак, які потрапили до товариства захисту тварин.

На той момент, коли Бім знайшов родину, у нього вже не було жодних пошкоджень, які були б помітні зором. Проте його лікували не один місяць для такого результату.

- Це наш Бімчик. Його нам довелося вилучати безпосередньо волонтерською допомогою, адже "Служба чистоти" працює лише в межах міста. Волонтери шукали автодопомогу - машину, яка б довезла собаку до території "Друга", - розповідає Валентина, показуючи фото колишнього підопічного. - Собака був у жахливому стані. Його тримали, обмотавши рибацьку лезку декілька разів на шиї. Вона була дуже коротка, відійти далеко собака не міг. Ні води, ні їжі, ні будки не було. Бім настільки був зневодненим, що почав падати на лапи. Виснаження було страшне, нам довелося його ставити на ноги. Спершу думали, що у нього якесь хронічне захворювання - настілький страшний вигляд мав собака.

Однак за результатами аналізів ветеринари зробили висновок: таку шкоду псу заподіяла не небезпечна хвороба, а не менш страшна людська жорстокість. Біму регулярно робили капельниці та відкормлювали, давали вітаміни - і собака прийшов у норму.

На позаминулому тижні у Біма з'явилася любляча родина - його після чотирьох місяців перебування у товаристві забрали у приватний двір черкащани.

Коли ми підходимо ближче до вольєра, собака перестає бігати та з насторогою дивиться на нас.

- Цього хлопчика ми вилучали з поліцією та представниками захисту тварин, - каже Валентина. - Він не дуже довіряє людям, але ми намагаємося повернути віру в них.

"Сусіди зателефонували і сказали, що собака довго не протримається - скоро вмре"

Волонтерка розповідає, що їй досі страшно згадувати ті умови, у яких тримали пса. Дідусь, у якого на повідку був цей собака, не вважав за потрібне бодай якось піклуватися за твариною. Бодай якось - це про їжу, воду та вигул.

- Ми приїхали на адресу, яку нам повідомили сусіди, які ж і зателефонували у притулок. Вони сказали, що собака довго не протримається - скоро вмре. Коли волонтери приїхали - вжахнулися: пес був у прямому сенсі замурований у будці. Колись він бігав на повідку, але потім сусідська собака від нього народила цуценят - і ті господарі пожалілися власнику собаки. Той вирішив проблему просто - загнав пса у будку і дошками забив вихід із "домівки".

- Нам розповіли, що після того собака дуже вив. Страшно так, що сусіди не витримували - просили щось зробити з псом, бо той лякав усіх людей, що жили по сусідству. Дід забив і так малесеньке "віконечко", залишив лише отвір для рота собаки, може, трошки більший та "підпер" будку сапою - так, що коли собака висував голову, та різала йому шию до м'яса.

"Без сліз не могли дивитися як він собаку дістає з тієї коробки, в яку перетворив будку, і пинками ніг жене до волонтерів"

- Дід не хотів нам його віддавати. Довелося залучати поліцейських. Коли уже домоглися свого, то без сліз не могли дивитися на те, як він собаку дістає з коробки, в яку перетворив будку, і стусанами жене до волонтерів, - згадує Валентина.

Зараз, розповідає волонтерка, пес уже вчиться довіряти. Вона з працівницями притулку понад усе хоче довести йому, що людям можна довіритися.

Філя потрапив до притулку коли був шестимісячним цуценям. Його збила автівка біля обласної лікарні, куди цього підлітка просто викинули чи вивезли. Лапу довелося ампутувати.

- У нас дуже рідко люди беруть особливих тварин, у яких є якісь проблеми, - розповідає Валентина. - Таких собак важко прилаштувати. Філя прожив у притулку роки чотири точно, а цим літом він усе-таки знайшов родину. Сім'я до того ж дуже любляча. Коли його забрали, то відразу показали ветфахівцям - виявилося, що у пса було запалення кісток. Лапку, яку частково залишили, коли робили першу операцію, довелося повінстю відрізати. Однак Філі це не заважає жити, він домашній та коханий у родині, спить на диванах, - жартує Валентина.

Волонтерка зазначає, що про колишніх підопічних притулку ніколи ніхто не забуває - господарям регулярно пишуть або телефонують і цікавляться, як поживає песик.

Білявого красунчика Леоніда вилучили у безхатька, який за допомогою "брата меншого" заробляв собі на проживання. Саме жалість викликав у них песик, через це безхатько отримував більше грошей від черкащан, які проходили повз.

- У собаки була на шиї намотана мотузка, за яку й водили його. Коли ми забрали пса, той був ніякий - відсипався чи одну, чи то дві доби. На початку осені Льончик потрапив до люблячої родини, - розповідає волонтерка.

Леонід швидко відійшов від стресу, тож уже більш як півроку у новій родині він за дитину.

Той безхатько, згадує черкащанка, досі використовує для жебракування собак, не допомагає навіть поліція - коли приїжджають правоохоронці, то кажуть, що нема закону, який би забороняв подібні дії. Тому нещодавно Валентина створила петицію з вимогою заборонити жебракування із тваринами і дуже просить, аби небайдужі черкащани її підтримали.

- Я не проти безхатьків. Але якщо вони жебракують із тваринами - нехай створять умови для собаки: покладуть корм поряд, наллють води і зроблять лежало для тварини. Насправді ж вони просто напоюють собак алкоголем і ті лежать ніякі. Звісно, безхатькам так зручніше, - зазначає волонтерка.

Валентина розповідає, що довести факт напоєння алкоголем собаки дуже складно. Для цього потрібно робити дослідження в лабораторії, а для цього необхідно отримати дозвіл та підтримку поліції, щоб узагалі можна було дослідити собаку. Волонтерка наголошує: на вулиці десятки собак помирають саме від великої дози алкоголю. Того самого безхатька, у якого вилучили собаку, не раз і до, і після бачили з іншими тваринами. Іноді бачили лише один раз – коли ті лежали поряд із чоловіком. Куди поділися – невідомо, проте Валентина впевнена: їм повезло набагато менше, ніж Льончику.

Коли ми підходимо до вольєру, що стоїть трохи осторонь від інших, собака на нас не гарчить та не гавкає. Вона просто лежить і спостерігає. Свою зацікавленість дівчинка виказує лише тим, що трохи нахиляє голову набік.

Єву в такому стані віддали господарі волонтерам

Співуча Єва - маламут. Порода у неї чиста, проте дівчинка хворіє - зараз волонтери лікують її від лупи. Валентина розповідає, що лікування дороговартісне, тож волонтери сподіваються на якусь допомогу від черкащан. Господарі, які купили Єву, не змогли належним чином її доглянути - в один момент, розуміючи, що лікуванням займатися не будуть, у них питання стояло гостро - або застрелити, або віддати волонтерам.

- Вона наша "балувана Галя". У Єви навіть є родослівна, - каже Валентина. - Собака у дорослому віці почала хворіти на якесь шкірне захворювання. Яке - ми самі зараз з'ясовуємо, будемо везти до лабораторії у Києві, щоб зробити аналіз, який покаже, що у неї за хвороба. На жаль, у Черкасах чи в найближчих містах таке дослідження не роблять.

Єва підспівувала Валентині, коли та розповідала про маламутку

Єва у товаристві захисту тварин живе вже рік. Волонтерка каже, що вона тут - цариця.

"Волонтерка каже, що Єва у притулку - цариця"

- Коли ми веземо у ветклініку інших собак, то садимо їх у клітки. З Євою такий фокус не вдається - пані у нас балувана, - сміється Валентина. - Вона любить їхати на сидінні, дивитися у вікно, а ще краще - висунути з нього голову. Це вже її вимога.

"Дівчинка любить їхати на сидінні, дивитися у вікно, а ще краще - висунути з нього голову"

Найперші вольєри до виходу з території - для цуценят та хворих собак, яким необхідний особливий догляд. Із кліток вибігає, хоч і не дуже сміливо, малеча. Деякі з них людей іще бояться, тому близько підходити не ризикують. Валентина розповідає, що долі у собак різні - дехто жив у люблячій родині, а дехто терпів знущання на вулиці.

Коли ми підходимо майже впритул, з кліток висуваються «найсміливіші» маленькі носики – ці цуценята радіють новим відвідувачам.

- Тут у нас живуть цуценята або собаки після операцій. Їм і корм дають окремий, більшу кількість мяса - іншими словами, намагаємось забезпечити щасливе "дитинство" наскільки можемо, - жартує Валентина.

Волонтери намагаються забезпечити "щасливе дитинство" тваринам усіма силами

Волонтерка розповідає, що перед тим, як собак завести на територію, їм роблять вакцини, аби хвостаті не захворіли. Пояснює: на території різні собаки, багато проблемних особин, яких лікують не один місяць - тож вірогідність підхопити паразитів велика.

- На жаль, такого місця, щоб цуценята могли після таблеточок для боротьби проти глистів декілька днів побігати, у нас нема. Доводиться вакцинувати і тримати кулачки, аби все пройшло якнайкраще, - розповідає жінка.

Трьох цуценят знайшли нещодавно. Валентина сподівається, що вони скоро знайдуть турботливі родини

На практиці, зазначає Валентина, цуценята майже не хворіють, але з десятьох малюків один чи двоє таки можуть щось підхопити. Протягом місяця за ними ретельно спостерігають ветеринари та працівники товариства. Якщо є підозри на хворобу - лікують серйознішими медикаментами тварин, інколи рятують їм життя.

Волонтерка зазначає, що зараз вистачає ліків на тварин, а декілька років тому було набагато важче.

- Інколи нам навіть не вистачало коштів на їжу, а зараз допомагають і волонтери, і сама "Служба чистоти", оскільки ми знаходимося на їх території. Тож зараз вистачає всього, щоб утримувати собак у нормальних умовах, - зазначає Валентина.

Цього песика знайшли на вулиці в жахливому стані - Валентина розповідає, що так його подерли вуличні собаки. Рана на спині довго затягуватиметься, тому волонтерка не впевнена, чи знайдуться турботливі господарі для собаки.

Волонтерка зазначає, що попри це тварин вони беруть не завжди - є прикрі винятки, коли люди не чують і не розуміють волонтерів.

- Нам, звісно, телефонують, що десь є собака безпритульний. Ми їдемо і забираємо його або ж нам привозять тварину до входу. Є власники, які телефонують нашим волонтерам і кажуть, що у них народила собака щенят, а діти нема куди. У таких випадках ми відповідаємо щоб приїжджали з усім виводком і самою "матір'ю". З дозволу господарів ми її стерилізуємо у ветеринарній клініці, а цуценят забираємо та прилаштовуємо в добрі руки, - розповідає Валентина.

Однак трапляються випадки, коли собаку, що народила малечу, "не довозять". Причин вигадують багато. У такому випадку волонтерка так і підписує їх у телефоні - "не брати".

Ця малеча у притулку менше місяця - вони не дуже сміливі, але люблять увагу та ласку

- На жаль, ми не можемо дозволити собі забирати усіх тварин. Зараз мова не про ліміт, а про те, що якщо люди хочуть і далі позбуватися проблеми за допомогою "Друга", але нічого не вирішувати - це вже їх турбота. Ми допоможемо без питань, але щоб у подальшому таких випадків "віддачі" не було - стерилізуємо собаку. Це наша умова, - визнає жінка.

"Собачих дітей" тут годують двічі на день - перший раз бульйоном із сухим кормом, аби їжа була жирнішою, другий раз - кашею.

- Цуценятам потрібно багато калорій щоб мати енергію та здоровий організм. А їдять ці малюки немало, - жартує Валентина. - Тож ми завжди раді м'ясним обрізкам, з яких готуємо наваристий бульйон, і корму для цуценят - у нас, на жаль, найчастіше лише звичайний.

"Цуценятам потрібно багато калорій щоб мати енергію та здоровий організм "

Валентина розповідає, що багато собак людську увагу люблять, тож із радістю йдуть на контакт. Найбільше вони люблять неділю - у притулку цей день тижня "волонтерський".

- До нас приходять люди щоб погуляти з собаками, провести з ними час. Ми контролюємо поведінку своїх підопічних, але даємо змогу познайомитися з новими людьми, - розповідає Валентина. - Надягаємо нашийники і відпускаємо гуляти по території. Зазвичай за цим слідкують декілька волонтерів, аби двоє чи більше собак із різних вольєрів не опинилися на одній "місцевості". Якщо ж беруть подруги чи пара двох собак із однієї клітки, то можуть і гуляти поруч - собаки не відреагують агресивно на присутність одна одної.

Валентина розповідає, що часто до них приходять і діти усім класом. Це у школах називають "Уроком доброти".

- Декілька шкіл регулярно приходять і піклуються про собак, ходять із ними гуляти. Це потрібний предмет для всіх - він і ощасливлює песиків, і вчить позитивному ставленню дітей до тварин, - зазначає черкащанка.

Валентина зазначає, що багатьох звідси забирають люди, які шукають улюбленця. Однак етап вибору собаки серйозний.

- Коли до нас приходять із наміром узяти собі пса, ми запитуємо, для чого саме цим людям тварина - чи для життя в родині, у квартирі чи хаті, чи для охорони подвір'я. Коли отримуємо відповідь - показуємо претендентів на цю "вакансію", - розповідає волонтерка. - Коли собаку обрали, ми беремо паспортні дані майбутніх господарів, їх адресу, оформлюємо паспорт тварини. Це все офіційно. Якщо ж на такі умови люди не погоджуються - довірити пса ми не можемо.

Черкащанка каже, що тварини найбільше потребують ласки та уваги небайдужих людей. Проявити це люди можуть як принісши щось із їжі чи необхідних засобів, так і гуляючи з собаками або забираючи їх додому.

- Із їжі ми просимо приносити голови, шиї, м'ясні частини та обрізки, але не кістки. Річ у тому, що м'ясо декілька годин варять на кухонній плиті у себе вдома волонтери, а потім ділять шматочки м'яса на частини - часу і так іде багато. А якщо кинути у клітку до двох собак кістку - ті поб'ються. Навіть якщо кісток буде дві, - коментує Валентина..

Також волонтерка зазначає, що у товаристві не відмовляться від корму для цуценят - для дорослих собак у них є, але для малюків у тому кормові мало вітамінів.

Окрім їжі товариство «Друг»  потребує шампуні для тварин, нашийники , повідки та шлейки для вигулу цуценят.

- Якщо ж матеріально у вас нема можливості допомогти, то існує ще один варіант - увага та ласка. Приходити і гуляти з собаками можна у волонтерський день - це неділя будь-якого тижня, - коментує жінка.

Коли ми підходимо до виходу, собаки уже реагують тихіше - зацікавлені погляди нікуди не зникли, але гавкають не всі.

- У місяць до нас надходить близько сорока тварин. Це багато. На жаль, у волонтерів і працівників часу також не так багато для ігор із нашими підопічними, тож і ми, і собаки будемо щасливі, якщо ви прийдете і подаруєте деякий свій час цим хлопчикам і дівчаткам у вольєрах, - каже Валентина.

Підготувала Аліна Євич

Коментарі

Андрій Володимирович сказав:

Яка адреса притулку?

Євич Аліна сказав:

вулиця Чайковського, 117

Вгору