Замість сцени – армія: юні канівчанки вирішили йти у військо за контрактом

21 червня 2016, 19:11

1_YYYY_YYYYYYYYYYYY_a7yuAu9L_Yo_1У той час, коли цьогорічні випускники вищих навчальних закладів здають екзамени і готуються до захисту дипломів, три студентки Канівського коледжу культури і мистецтв - Ельвіра Осипюк, Ілона Колісник і Аліна Голембовська - проходять медкомісію для оформлення на військову службу за контрактом, інформує Дніпрова зірка.

Дівчата познайомилися на першому курсі - Ельвіра (1994 р.н.) родом із Чорнобая, Ілона (1997 р.н.) - із села Грищинці Канівського району, Аліна (1996 р.н.) - із села Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, й одразу здружилися. Три роки вони вчилися і мешкали поруч.

- Ми завжди разом. Нас навіть жартома називають "свята трійця", адже де б не були - ми втрьох. Сподіваємось, що так буде й надалі, - розповідають дівчата.

Із дитинства студенток цікавила музика. Наразі вони закінчують Канівський коледж культури і мистецтв. Ельвіра грає на бандурі, а Ілона й Аліна - на баяні. Утім, зараз дівчата вирішили змінити професію радикально, - пов'язавши життя з військовою службою.

- Спочатку була музична школа, тоді коледж... Загалом я в музиці вже 10 років. За цей час зрозуміла, що грати для себе чи в якомусь колективі можна, але присвячувати музиці все життя не хочу, - говорить Ельвіра.

Саме їй належить ідея піти на військову службу за контрактом.

- Я ще в школі думала про армію. У мене батько служив у армії, й зараз маю багато друзів військових, які служать за контрактом чи пішли по мобілізації, - каже дівчина. - Вони нам розповідали про армію, про АТО. Щоб сказати, що радили піти в армію, то ні. Розповідали все як є - що важко, особливо, дівчатам, але й не відмовляли. Мовляв, хочете - спробуйте.

Ілона одразу підтримала подругу, адже свого часу хотіла піти на службу до поліції. До останнього сумнівалася Аліна.

- Армія зараз - це престижно, це затребувано. Ми гарантовано отримаємо спеціальність, працевлаштування і гідну зар-плату. І, головне, що ми будемо разом. Разом - не страшно, - говорить дівчина.

- Утім, спочатку це були лише думки, розмови... Але одного разу, коли ми поверталися з коледжу додому, побачили біля будинку культури оголошення про набір бажаючих на конт-рактну службу. Тоді зрозуміли - це доля, і пішли до військкомату - пригадують студентки.

- Батьки одразу не сприйняли наше бажання стати військовими, думали, що ми жартуємо, - зізнаються дівчата. - Коли ж зрозуміли, що все серйозно, стали відмовляти.

- Мій тато казав: "Ти не розумієш, куди йдеш. Там дисципліна, статут...", - ділиться Ельвіра. - Однак я вперта. Якщо прийняла рішення - так і буде. Тож їм нічого не залишається, як просто підтримувати нас.

Викладачі теж ставляться до вибору дівчат неоднозначно.

- Одні підтримують, адже знають, яка в країні ситуація, і що багато молоді зараз обирає військовий шлях. Інші - ні, радять краще заміж виходити, - сміються майбутні воїни.

- Утім, якби мені зараз зробили пропозицію вийти заміж, я б, скоріш за все, відмовила. От якщо дочекається мене з армії, - тоді можна, - жартує Ельвіра. - Заміж ще рано, а в армію - якраз.

Загалом дівчата зізнаються, що хлопці не стримують їх у бажанні стати військовими. Навпаки - обіцяють піти слідом за ними.

- Раніше дружини йшли за декабристами, а зараз хлопці йдуть в армію слідом за дівчатами, - ділиться Аліна.

Найближчим часом подружки відправляться в навчальний центр, де протягом двох місяців пройдуть курс молодого бійця й опанують спеціальність зв'язків-ця. Потім поїдуть до однієї з військових частин, де безпосередньо проходитимуть військову службу. Утім, плани у кон-трактниць далекоглядні. Так, після року служби дівчата мають намір вступати до вищого війсь-кового навчального закладу, аби стати офіцерами.

- Що то за солдат, який не мріє стати генералом? - кажуть студентки. - Окрім того, зараз для контрактників є багато пільг, зокрема, можливість безкоштовно здобувати вищу освіту.  

Коментарі

Вгору