“Хоче віддати останнє”: 16-річний кадет з Черкащини збирає донати для ЗСУ

16-річний Георгій Глущенко з Монастирища навчається у "Кадетському корпусі" в Києві, а на канікулах — волонтерить. Хлопець збирає гроші на площі міста, щоб допомогти армії. Відвідує заходи, де розповідає про військових, яких відвідує у госпіталі, пише Суспільне.

Кілька разів на тиждень 16-річний Георгій Глущенко стоїть неподалік від центральної площі Монастирища. Там він збирає кошти для допомоги армії:

"В цілому за день збираю від 1000 до 5000 гривень, було і 6500, в принципі непогані результати".

Займатися волонтерством почав півтора року тому, розповів Георгій:

"Мене всі знають як Жору, волонтера з міста Монастирище. Займаюся цим вже більше ніж півтора року, — допомагаю армії".
Волонтер спочатку донатив іншим волонтерам зі своїх кишенькових грошей:
"Бачив представників Третього армійського корпусу, Кракену, якоїсь іншої бригади.
Волонтерити почав навесні 2025 року, розповів Георгій:
"Літом закрили збір — 205 тисяч гривень. На «Мавік» Першій бригаді аеромобільній — 70 тисяч. І потім я пішов на навчання, в мене було обмежено часу трохи, то я поки що не займався волонтерством. На той момент трохи призупинив. І потім вже, коли пішла глибока осінь, холод відчувався, і я подумав — треба зібрати на грілки".
Окрім зборів Георгій відвідує поранених військових у госпіталях, відвідує заходи для містян, де розповідає про волонтерство та захисників:
"Тобто, навіть ці самі історії з волонтерства, з госпіталів, щоб вони це все обдумували, згадували, робили собі висновки. Тобто, щоб було в них розуміння, що ми — українці, і заради чого ми боремось, заради чого живемо, і здобуваємо цю перемогу, цей мир, і заради кого".
Георгій — кадет кадетського корпусу імені Володимира Великого, 23 ліцею міста Києва. Каже, свідомо обрав заклад освіти й планує в майбутньому стати на захист держави.
"Я — патріот держави своєї, я собі так подумав: а чого, якщо вони кожен день боронять країну, чого я не можу почати з навчання, а потім перейти в силові структури, до захисту Батьківщини?".
У майбутньому планує продовжувати волонтерську справу, додав Георгій:
"Плани, які в мене ще попереду, і вони здійсняться, я в це вірю, це створення нашого особистого фонду. Також ще є в планах більш масштабуватися, долучити як молодь, так і можна когось трохи старше, щоб могли як мінімум їздити на машині, мали вже водійські права, посвідчення".
За словами юнака, волонтерстві його підтримує родина та друзі:
"Мама з позитивним настроєм підтримує все. Як і будь-яка мама, яка любить і поважає вибір сина. Хрещена мати теж з позитивом підтримує, теж донатить, все робить для того, щоб теж якось долучитися, помогти, підтримати. Інші члени сім'ї теж долучаються, як можуть, до зборів, теж підтримують".
"Хлопці розповідали, що ми бачимо в його очах, що він рветься, він хоче віддати останнє, але ж це дитина. І так велика дяка, що він допомагає".
За словами пані Єлизавети, завдяки волонтерству її син зустрів однодумців:
я безмежно щаслива, що він навчається в кадетському корпусі — це ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою. Там також і школа, і однокласники, і офіцери його також і підтримують, і допомагають".
Як розповів Георгій, після війни робота для волонтерів теж знайдеться:
"І якщо закінчиться війна, то я думаю, ми все одно продовжимо туди їздити і будемо продовжувати робити те, що треба".