Черкаські волонтери готові зібрати для бійців усе. Навіть атомну бомбу

05 грудня 2014, 23:31

1406814425_pomosch-voennym

Не так давно волонтерами називали людей, які безоплатно допомагали сиротам, людям старшого віку, бездомним і безпомічним. Війна в Україні кардинально змінила уявлення про волонтерство як таке. Нині завдяки цим людям наші військові одягнуті, нагодовані та зі зброєю в руках. Бійці їх називають янголами. Самі ж вони без пафосу розповідають про власну діяльність… у перервах між пошуками всього, що може знадобитися на передовій.

У День волонтера ресурс ГромЧе запитав «черкаських янголів», а про що ж вони мріють. та які речі було найтяжче діставати для наших бійців. Ми переконані, що «небесна канцелярія» розгляне їх мрії у першу чергу і здійснить якомога швидше.

Іванна Прокопчук, волонтер Центру допомоги армії

– Мрію, щоб закінчилась ця війна. Щоб мирне небо було не лише над Черкащиною, а й над Сходом. Щоб Україна була цілісною державою і було повернуто Крим та Донбас… Що ж до речей, які діставати найтяжче, то це насамперед автомобілі, яких потребують військові для пересування. Потрібні не просто автівки, а позашляховики, адже дороги розбито і звичайний транспорт не пройде. Нелегко діставати і тепловізори. Один коштує від 50 до 140 тисяч гривень. Ми намагалися купувати для хлопців лише ті, що хорошої якості, а це близько 80 тисяч гривень.

В’ячеслав Скічко, волонтер ініціативи «Наш батальйон»

– Мрію лише про мирне життя. Щоб приділяти більше уваги сім’ї та дитині… А поки що головне, щоб була увага людей до потреб наших хлопців. Ми ж зі свого боку готові для бійців дістати абсолютно все. Волонтери вже жартують, мовляв, навіть якщо потрібна буде атомна бомба, то і її зберемо… На прохання хлопців ми, наприклад, навіть тепловізійні танкові приціли знаходили. Яким саме чином, щоправда, не скажу – секрет фірми.

Інна Плащенкова, волонтер:

– Мрію щоб хлопці повернулися живі та здорові. Для них ми будь-що дістанемо. Нехай це інколи непросто, зі скрипом, але знайдемо і доставимо. А найважче нині – домовлятися із обласними та міськими чиновниками. Вони забажали запитів від військових із мокрими печатками. Ми привезли. І що? Бюрократи шукають причини і виправдання, а самі нічого не роблять… А в цей час у Щасті мороз до -23! На щастя, черкащани – небайдужі. Навіть родичі із-за кордону допомагають. Присилають, наприклад, ліки, що дійсно рятують життя нашим хлопцям. Без таких людей ми б нічого не вдіяли.

Лариса Когут, волонтер:

– Хлопцям допомагаємо із березня. І відтоді мрія одна – щоб війна скоріше закінчилась. Щоб у жодній сім’ї не було горя і всі бійці повернулись живими. Коли зустрічаєшся з цими хлопцями і дивишся їм у вічі, дивуєшся, які ж вони стомлені. Для них ми все дістанемо! А по-справжньому важко, це коли гине той, кого знав. Або ж коли маєш виставити фотозвіт, а кажуть, що не треба приховувати обличчя, оскільки цих бійців вже немає в живих…

А ще мрію, щоб наші діти росли патріотами. У цьому є нині велика прогалина. Тому влаштовуємо навіть для найменших діток – від 2-3 років, майстер-класи по виготовленню оберегів. Аби змалку виховувати цей патріотичний дух.

Поділитись

Коментарі

Вгору