Родина капітана «Черкаських Мавп» поділилася великодніми планами, розповіла про перший рік у Черкасах та життя у ритмі баскетболу.
Підйом о сьомій ранку та чітке дотримання графіку. Так починається будень у родині Кольченків. Незмінна традиція, якщо голова сімейства поряд, – спільний сніданок. За одним столом збираються донька Єва, дружина Ірина та сам Сашко. Всі ретельно стежать за раціоном.
- Зазвичай наш ранковий раціон максимально легкий та збалансований. Це можуть бути каші, вівсянка з фруктами або ж різноманітні сирні вироби, - розповідає дружина баскетболіста Ірина Кольченко.
Не виняток і Великдень. Родина має свої традиції. Найголовніша – це час проведений разом.
- Саша завжди любить робити сюрпризи і чимось дивувати, це, звичайно ж, дуже приємно і незабутньо. Я вважаю, важливо говорити один одному про почуття і не тільки говорити, а підтверджувати ці дії вчинками і справами, адже діти завжди беруть із нас приклад. Донька радіє моментам навіть, коли батьки просто йдуть взявшись за руки, вона завжди приділяє цьому увагу і все помічає, - розповідає Ірина.
Навіть по завершенню баскетбольного сезону «Черкаських Мавп», родина капітана все ще дотримується запланованого графіку. Донька Єва відвідує школу та займається черлідингом, де має вже суттєві досягнення.
Дружина Ірина дбає, аби сімейство не вибивалося з графіку, ретельно стежить за раціоном. І, попри все, ще встигає займатися спортом та вивчати іноземні мови.
Зазвичай забравши доньку зі школи, сім’я збирається разом за обіднім столом. Звісно, коли графік дозволяє. Потому родина знову роз’їжджається у справах. Найбільше сімейство любить вечірні години, коли всі вдома.
- Люблю нашу вітальню. Там стоїть телевізор, перед яким ми збираємося всією сім’єю. Люблю сидіти, обійнявши своїх дівчаток. Коли приходиш із тренування, то хочеться відпочити, змінити оточення зі спортивного майданчику на сімейний затишок. Але, коли сонячні дні, то стараюся вибратися на повітря, не сидіти вдома. Прогулятися, відкрити нові місця для себе, - говорить капітан БК «Черкаські Мавпи Олександр Кольченко
Родина зізнається, що за рік спільного життя у Черкасах, вже встигли полюбити місто.
- Для мене це вже третій рік у Черкасах. Перший сезон був не повний, тому лише половину провів тут. Я ще не знав всіх полюсів та мінусів. Наступний сезон був адаптаційний, я глибше занурювався у життя міста. Коли ж переконався, що Черкаси підходять для сумісного проживання, що тут є все необхідне для дитини та дружини, що наше проживання буде тут максимально комфортне. Вирішили Черкаси, чому ні? Тут мене все влаштовує, - каже капітан.
- Проте переїзду до Черкас, - додає вже Ірина. - Передували нелегкі місяці розлуки. Родина практично жила на два міста. Складніше стало, коли донька пішла до школи.
- Баскетбол баскетболом, а сім’я – це сім’я. Родина для мене у пріоритеті. Дитина підростає і потрібно, щоб татове плече було поряд. Це нормальне явище, коли сім’я, незалежно від роботи її членів, має бути поряд. Це і послугувало головним фактором, щоб ми возз’єдналися. Тому що минулого року, коли дитина пішла у перший клас, ми ще не знали, як вона адаптується, тому вирішили її не відривати. Щоб донька ходила на навчання поряд з бабусею та дідусем. Це була допомога з їхнього боку. А я мав нагоду займатися своїми спортивними справами. У цьому році прийняли рішення, що вдосталь сумувати один за одним на відстані. Потрібно бути поряд разом, - зізнається Кольченко.
Ірину ж нове місто підкупило своєю компактністю та не такою насиченістю, як то зазвичай буває у мегаполісах.
- Черкаси не дуже велике місто і водночас дуже компактне, що мене і підкупає. Я люблю цивілізацію, але жити в мегаполісі не хотіла б. Мені не подобаються затори, загазоване повітря і величезне скупчення людей. Тому Черкаси якраз цим мені й імпонують, – не потрібно втрачати багато часу, в заторах, все відносно близько. А від машин і міської метушні можна відволіктися в парках або прибережній зоні, - додає обраниця капітана.
Як тільки сімейство твердо вирішило перебиратися до Черкас, то розпочали пошуки житла. Квартиру, зізнаються, знайшли не одразу.
- Можна сказати, що для Черкас – це відносно невелика проблема. Виходили з кількох факторів у пошуку квартири. Це мав бути центра або Митниця, поряд зі школою (для нас було важливо, в яку школу дитина буде ходити). Потім вже «прив’язувалися» з житлом. Щоб це було недалеко від моєї основної роботи, тому що доводиться на тренування їздити два рази на день, а це ранок та вечір зайняті. Не мало часу займає дорога. Тому важливо було, що житло мало гарне місце розташування як для мене, так і родини. Щоб всі потрібні опції були поряд, - розповідає капітан.
Та, попри всі переваги Черкас, переїзд дався родині не легко. Адаптація все ж зайняла певний період. Найтяжче, каже подружжя, було взимку.
- Ох, важко звикнути до погоди, хочеться більше теплих днів. Ми тривалий час жили в Одесі, Южному. Там сонця трохи більше ніж у Черкасах. Загалом місто зручне, все необхідне поряд. Доходили до мене чутки про непевну екологію та брудне повітря. Але я на собі цього не відчув. Дехто нарікає на тамтешні підприємства, але, думаю, справа не лише в цьому. До всього, наявність таких виробництв – це робочі місця для людей. А в наш час – це дуже важливо. Та, оскільки я багато часу проводжу за кермом, то дороги в Черкасах – це найбільша проблема, як на мене, -
У переддень Великодня капітанська родина збирається зізнається капітан разом. Сьогодні готують традиційні святкові смаколики. Серед пріоритетних страв – паска та розфарбовані крашанки. Зазвичай сімейство зустрічає свято у великому колі родичів. Утім, не цього року, каже дружина Ірина.
- Так ми дуже любимо це свято і хочеться, звичайно, зустрічати його вдома з рідними і близькими людьми. Але донечка ще не закінчила навчальний рік, тому будемо зустрічати це велике свято тільки в колі своєї сім'ї. Дочка, як і всі напевно дітки, дуже любить пасочки, тому чекає цей день з радістю. У Великдень ми обов'язково ходимо до церкви, - говорить дружина.
За ініормацією із прес-служби БК «Черкаські Мавпи».
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
