15 грудня Об’єднавчий собор українського православ’я у Києві прийняв рішення про створення автокефальної православної церкви, офіційна назва якої відтепер — Православна церква України. 192 делегати Об’єднавчого собору обрали митрополита Переяславського і Білоцерківського Епіфанія (Думенка) на пост предстоятеля єдиної Української православної церкви. 18 грудня делегати собору — митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан (УПЦ КП) та протоієрей Віталій Двірник (УАПЦ ) розповіли журналістам про значення цієї події і про те, що чекає на українське православ’я після отримання Томосу.
— Це подія, вагу якої важко описати, — ділиться своїми враженнями митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан. — 1030 років тому була започаткована Київська митрополія у складі Константинопольської Патріархії. Наша церква і народ мріяли, що тут буде своя автокефальна православна церква. Але був період, коли церква як митрополія перейшла в підпорядкування Москви (як засвідчила Константинопольська патріархія — незаконно) і перебувала в цьому складі більше 300 років. У минулому столітті була спроба утворити таку церкву, яка б об’єднала українських вірян. Про це навіть були видані відповідні директиви. Але з причин вторгнення військ більшовиків Собор, який скликали, припинив у той час свої дії. Спроба в минулому столітті не вдалася. Зараз усе пройшло вдало. Є визнання наших дій — делегати Вселенського Патріарха 16 грудня відслужили літургію у Видубицькому монастирі в Києві. Цим вони засвідчили, що в нас є молитовне євхаристійне єднання. Хоча, ще не всі увійшли в єдину церкву, адже багато хто чекає Томосу, так би мовити, паспорту нової церкви. Але, думаю, невдовзі ця церква об’єднає всіх православних людей.
Владика розповів, що власне Собор мав початись о десятій годині ранку в святій Софії Київській, що є дуже символічним. Перед цим духовники відслужили та помолились в храмі теплої Софії на території Софійського заповідника. І вже опісля цього мали прийняти непросте для всіх рішення.
— Ми повинні були ухвалити безпрецедентне рішення про саморозпуск та ліквідацію наших духовних церковних структур перед об’єднанням. Бо це було необхідною умовою перед початком Собору. І без цієї процедури, яка була умовою Константинополя, Собор просто не міг розпочатись, — розтлумачив Іоан. —Я хочу, щоб ви зрозуміли — аби своєю волею розпустити церкву, потрібно було мати велику мужність. Було багато перешкод для того, щоб делегати Собору прийняли саме позитивне рішення. Власне, Собор розпочався аж після другої години. І це є свідченням того, наскільки непростим був об’єднавчий процес. Зібралися ієрархи трьох церков, які 27 років взагалі не сідали так тісно спілкуватись про єдину церкву. Тут потрібно віддати належне всім учасникам цього процесу, бо всі пішли на якісь жертви та поступки. Потрібно дати належне двом архієреям Московського патріархату, які теж пішли на Собор, добре розуміючі , що можуть бути покарані забороною в священнослужінні та зміщенням їх з кафедр. У той самий вечір, вже після Собору, один із цих архієреїв отримав смс з прокльонами. Москва немилосердна і буде діяти проти України до останнього. Однак, як тільки з’явилось рішення Синоду Московського патріархату про заборону цих архієреїв, одразу Вселенська патріархія видала листа, який підтверджує їхній канонічний статус, їхній сан та їхнє членство в нашій об’єднаній православній церкві. Такий захист також є доказом визнання.
— Це надзвичайна подія й надзвичайна відповідальність, яка випала нашому поколінню — бути на цьому соборі й об’єднати церкву. Адже ми знаємо, скільки українців поклали життя за те, щоб бути під Омофором Вселенського Патріарха. Не лише в тих людей, які стояли на площі біля Софії, бігли сльози на очах. Багато українців раділи цьому. Впевнений, раділи й ті, хто вже на Небесах — значить своє життя вони прожили, віддавалися боротьбі не марно. Молимося і спільно, і кожен окремо, дякуємо за те, що Українська церква стала незалежною, — додав до слів владики протоієрей Віталій Двірник.
Що буде далі і як уникнути резонансних провокацій
— Найкращий шлях, коли керуючий архієрей переходить до єдиної церкви разом зі своєю парафією. Тоді не буде ніякої боротьби та спротиву. Не буде захоплення храмів. І тоді ми стаємо одним тілом Христовим, — підкреслює владика. — Гірший варіант — коли архієреї не перейдуть до єдиної церкви і будуть перешкоджати у волевиявленні своєї парафії. Отже, ми знаємо про існування директиви. У тих єпархіях, де переконані у своїй вірності Москві, рекомендують та створюють такі собі групи реагування зі збереження канонічного православ’я. Сутність такого плану полягає в тому, що як тільки громада певного селища приймає рішення відійти від Московського Патріархату в Україні і приєднатись до Православної Церкви України на чолі з Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм, то до відповідного населеного пункту виїжджає група «забезпечення майнових прав», яка має «опікуватись» питаннями фізичного контролю над храмом. Фактично формується надзвичайно небезпечна кон'юнктура, коли РПЦ в Україні бажає зробити з вірян та священиків своїх кріпаків. До групи входить юрист і такої спортивної статури люди. Ми розуміємо, що Москва не спить.
Втім, митрополит Черкаський та Чигиринський Іоан впевнений, що Україна є самодостатньою державою по відношенню до російської православної церкви. Тож реагуватиме на можливі провокації з позиції прав, які було отримано від Константинополя, як церкви-матері. Це право бути рівною в усьому з іншими православними церквами. І серед них ми маємо зайняти 15-те місце за хронологічно утвореною чергою.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
