Протягом серпня в Україні відзначали три святкові дні, які святкував і Шуруп – день безпородного пса 31 липня, міжнародний день безпритульних тварин 21 серпня та всесвітній день собаки 26 серпня. Він перетворився з безпритульного наляканого щеняти на мудрого пса, який виборов своє “місце під сонцем” у родині Олі Камі.
Журналістам “Про все” черкаська фотографиня розповіла, як пройшла “вогонь і воду” з Шурупом, чому життя з собакою – це не лише “про хороше” та які звички та вміння роблять його найкращим псом на Землі.
“З першого погляду зрозуміла, що Коржик — саме те, що треба”
– Як Шуруп з’явився у твоєму житті?
– Я з дитинства хотіла собаку. Планувала брати джек-рассела, але в певний момент подумала, що просто хочу пса незалежно від породи. І коли гортала стрічку новин у «Фейсбуці», побачила фото супермаленької чорної собачки. Написала волонтерам, але її вже забрали. І я запитала: “А хто ще є?”. І мені надсилають фото Шурупа. На той момент він був Коржиком і я зрозуміла, що це – саме те, що мені треба. Він мені навіть більше сподобався, ніж попередня – бо та була зовсім крихіткою, а цей був більшим і мав пустотливий погляд.
Я забирала його з Києва. 6 цуциків, серед яких був Коржик-Шуруп, знайшли на Трухановому острові. Вони були дуже хворі, четверо не вижили, і лишилися тільки він і його сестра. Ту дівчинку забрали люди в село, а Шурупа – я. Як з’ясувалося через рік, дівчинку ту збила машина. Тому Шуруп виграв свій щасливий квиток.
– Які були очікування та реальність від зустрічі з Коржиком-Шурупом?
– Вперше ми зустрілися 2 січня. Шурупчику на той момент було 2-3 місяці – ветеринари точно не могли назвати вік, бо він був дуже худий, а зуби росли повільніше. Був вечір, холодно, я забрала його з перетримки. Там було багато собак, дуже смерділо. І мені виносять цуцика п’ятикілограмового. А я думала, що буде маленьке щеня, і взяла рюкзак для того, щоб його компактно забрати. А Шуруп великий, смердить, на нього налипло все, що можна – їжа, какашки, і я така: “О, клас”. А в нас попереду дорога в поїзді. На той момент він дуже боявся, скавчав усю дорогу, хоч на перетримці був жвавим цуциком – бігав, відбирав у сестри їжу. А нас злякався, було страшно в цей момент – і мені, і йому.
“Шуруп іноді буває ковбаскою”
– В потязі були “сюрпризи” від Шурупа?
– Шуруп – розумна собака. Ми як привезли його, поставили на підлогу, зробили будку з коробки й поклали пелюшку – і він відразу сходив на неї в туалет. А в потязі ми виходили спеціально, щоб він зробив свої справи, а він не хотів. І ми вдома вже подумали: “Клас, початок хороший”. Але радість була передчасною, бо пізніше все це було по всій хаті, але основне місце він знайшов.
Взагалі Шурупу спочатку було страшно і самотньо. Він підходив до духової печі, а там видно відображення, і коли бачив його – думав, що то інша собака. Дуже скавчав, сумував. Хоча як я дивлюся зараз, йому просто було скучно.
– Чому Коржик перетворився на Шурупа? І на кого ще відгукується?
– Окрім Шурупа в нього є й інша кличка – Кабась (від слова «ковбаска», бо коли лягає й розпластується – довгий, як ковбаса). А Шурупом став тому, що мій тато – будівельник. І якось я дивилася на собаку, а він такий чорний і крутиться навколо себе, і все відразу стало зрозуміло. А дехто з друзів називає його Містер Шуруп. Містер – тому що в нього біла грудка, а ще він чемний і вихований хлопчик.
– Шуруп – собака непородиста. Як йому дається навчання команд?
– Коли ми були в “Черкаському клубі собаківництва” і я показала те, що він знає і вміє, нас запросили займатися, щоб їздити на виставки.
Він дуже розумний і слухняний. Нам про це кажуть навіть інші собачники. Буває, ми гуляємо десь, він бавиться і я йому кажу: “Шуруп, йдемо”. І він припиняє бавитись і такий: “Окей, мам, я зрозумів”, і йде.
ТОП дивних команд Олі Камі
У нього є команди “дорога”, він добре реагує на раптові “стій”, “до мене”, “розвернись”. Реакція миттєва. Ще є команди “Що за херня”, “дай цьом” і “труситися” - він її виконує після прогулянки десь на воді або після купання: виходить у коридор і тричі труситься. Обурюється, звісно, але труситься. І зазвичай співає, бо йому не подобається ця команда.
Шуруп ще й модель, у нього не було інших варіантів із такою хазяйкою. Я почала його знімати ще з початку – і стало зрозуміло, що найкраще він реагує на “нямки”. Тому коли його треба сфотографувати – потрібно показати смаколик, а не просто давати команду. Йому, як і дитині, треба на чомусь зосереджувати увагу – і в нашому випадку це щось смачненьке.
– Що Шурупчик сприймає за смаколики?
– Взагалі він їсть все, до їжі невибагливий. Враховуючи, що народився на вулиці, це якось відклалося в пам’яті Шурупа. Їсти для нього – це найважливіша справа. Він їстиме нескінченно. А взагалі обожнює банани, яблука й огірки.
Коли ми їмо – він приходить і дивиться на тебе солов’їними очима. Коли чує команду “йди геть” – розвертається, відходить на метр і повертається мордочкою. І я повторюю: “Да-да, геть”. Тоді він ще проходить метр, розвертається, якраз виходить за межі кухні, лягає на підлогу і дивиться поглядом типу “Ти сказала вийти – я вийшов, але дивитимуся на тебе далі”.
А коли ми погуляли й повертаємось додому, то спершу йдемо у ванну, я його мию. Потім він знає, що потрібно обтруситися і після цього біжить на кухню до миски. І поки я заходжу – він усім виглядом показує, що чекає на їжу, і в нього завжди слюні капають. То я йому спершу підстеляю ганчірочку, щоб капало на неї, а потім насипаю їжу, – жартує Оля.
“Для нас улюблені іграшки — ті, які не “вмирають” в перші хвилини”
– Які в Шурупа улюблені іграшки?
– Улюблені іграшки? Ну, в нього є іграшки, які він не розгриз – це три м’ячики. А так – камінці й палки. Тому що якщо купувати якісь цяцьки – вони швидко розгризаються. М’які іграшки Шурупу теж подобаються, але перетворюються на дрантя через пів години. Тому палок і камінців навколо багато, іграшок йому вистачає.
Плюс цієї собаки – в тому, що Шуруп ніколи нікого не скривдить. Навіть якщо скалиться – може взяти зубами руку, показати, що йому не подобається твоя поведінка, але не вкусить. І я йому за це дуже вдячна – що він розуміє рамки. Буває, що з собаками, коли вони зайдуться гратися, хтось когось подере. Одного разу був випадок, що він подер носа сусідці (ред. – сусідській собаці). А його колись кілька разів вкусила хаскі, з якою він дружив. Після цього він став обережніший, коли спілкується з собаками.
Буває, що Шуруп може підійти до маленької собачки – наприклад, йорка – щоб його понюхати, бо ж цікаво. І тим страшно, бо Шуруп для них – це щось дуже велике, але насправді саме маленькі собачки абсолютно невиховані.
“У когось собаки “не такі”, а Шуруп ідеальний — і цілуватись лізе, і обійматися любить”
– Шуруп дружній пес чи тримається своєї родинної “зграї”?
– Кабасик всіх дуже любить, він взагалі за будь-який “кіпіш”. Він як циганча – всі йому цікаві, зі всіма хоче познайомиться. Він не дуже добре ставиться до кремезних чоловіків, а взагалі всіх друзів любить. Правда, не всі друзі дуже люблять його, але то інша історія.
Одна з причин, чому я брала Шурупа – щоб обійматися. У будь-який момент дня й ночі він радий мене бачити, завжди радий обійматися, побути поряд – і це одна з ключових ролей Шурупа в моєму житті.
Мені дуже пощастило з собакою. Бо хтось жаліється, що собака нічого не їсть крім «обраних» харчів, хтось – що собака гризе все підряд, треті ще якісь недоліки знаходять, бо насправді існує 1000 й один варіант, що собака може робити “не так”. А Шуруп ідеальний.
– Як Шуруп реагує на постійні фотозйомки та твої “відрядження”?
– Дівчата, які приходять до мене на фотозйомку, попереджені, що вдома у мене є Шуруп. Тому що вони приходять на його територію, квартира – це і його житло. І якщо це когось не задовольняє, то ми можемо просто провезти зйомку в іншому місці. Але всі, хто приходять, просто в захваті, бо Шуруп і цілуватись лізе, і в кадр лізе, зі всіма обіймається, всіх цьомає… Тому зазвичай від мене йдуть ще з купою фотографій із Шурупом.
Але Шуруп, здається, навіть не сумує, коли я їду – йому головне, щоб годували. А єдиний раз, коли я бачила, що він сильно сумував – це коли мама не повернулася додому. І він тижні три чекав її, лежав під дверима… Він дуже сильно її любив. А коли я їду кудись, то тато мені розповідає: “Він полежав, посумував один вечір, а потім йому все одно стало”. З ним гуляють, його бавлять і кормлять – і він такий: “Ну добре, тепер я буду любити тебе”.
“Люди ще не відійшли від тієї історії, що собака повинна сидіть на вулиці на прив'язі”
– Чи існують суто “черкаські” проблеми з Шурупом?
– Насправді жодного разу, коли ми їхали у транспорті – автобусі чи тролейбусі – нас не виганяли. Єдині умови – щоб Кабасик був у наморднику й на повідку. Тому що може виникнути ситуація як у “доковідні” часи, що в автобусі їде багато людей – і йому наступлять на хвіст. Таке вже раз було, тоді він заскавчав від болю. А взагалі кондуктори дуже привітні, навіть просять погладити. Врешті-решт, це не дуже велика собака, він чемний. Єдине – може «співати».
У таксі бували випадки, коли водії не дуже привітно реагували на Шурупа, хоч я і вказувала, що їхатиму з твариною. Але тими службами ми більше не користуємося. А в тих, якими службами ми їздимо, до нього прекрасно ставляться, водії про своїх тварин розповідають, Шурупа гладять і обнімають.
Вдома він може в обід повити кілька хвилин, коли всі йдуть з дому, бо йому сумно – а сусіди вже кажуть: “Боже, собака так плаче, так виє, треба ж щось робити”. Хоча вдома він не гавкає – знає, що не можна. А на вулиці можна побешкетувати – і може погавкати.
І ще є одна проблема - не лише черкаська, а просто “вулична” - Шуруп не любить купатися і плавати. Коли потрібно, то він стане у ванні й мужньо терпітиме, але на прогулянці переступатиме калюжі. А якщо вона велика, то розганятиметься, щоб перестрибнути – бо для нього це щось страшне.
Шуруп & недружні Черкаси: дискримінація “чорного”, погрози та чому розмір має значення
– А з черкащанами проблеми виникають?
– Іноді люди погрожують нам із Шурупом просто тому, що можуть - їм не подобається, що собака існує. Точніше просто не подобається наявність собаки – це ще той відголосок з історії, що “собака має бути на прив’язі”. Тому збираєш гімно в пакетик – погано, бо викидаєш не в той смітник, який їм хочеться; не збираєш – ще гірше.
Для бабусь у дворі найстрашніше – коли собака пісяє “десь тут”, а не “десь там”. Я запитую: “а десь там – це де?”. А мені відповідають: “Не знаю”.
А ще роль відграє колір собаки: якщо чорний – то це виплодок із пекла, страх, жах, діти тікають з криками “Чорна собачка покусає, мама, врятуй”… Люди абсолютно не дружні до собак. Принаймні більшість. Хоча заходить, наприклад, в “Епіцентр” дівчина з собакою маленької породи – і може спокійно з цим чихуахуа, йорком чи джек-расселом ходити. А заходимо ми – і починаються воплі.
Пам’ятаю, як я ходила голосувати минулого разу за президента – тоді ми з Шурупом зайшли, з ним “сюсюкались”, казали, мов, “поставте підпис лапкою собачки”. А цього разу була аж заруба – з Шурупом не впускали на дільницю голосувати. І тому коли я зайшла на дільницю голосувати, поліцейській довелося стояти з Шурупом на вулиці й охороняти його.
Тому дискримінація по кольору й розміру – це, на жаль, реальність. Але хто, як не ми, буде лупати цю скалу? Лише це нам і лишається.
“Шуруп - член родини, наш друг”
– Чому Шуруп – найкращий із собак?
– Він дуже любить сидіти на руках. Просто, коли я сиджу, заскакує на коліна попри те, що важить 20 кілограмів. Він як маленьким цуценям заскакував на коліна, так і зараз це робить. Зранку залазить до мене на ліжко, тулиться. А ще він ідеальний тому, що не будить мене зранку – якщо я сплю до десятої, то й він спить до десятої. Іншого варіанту не буває.
Він насамперед член родини. Мій друг і підтримка.
Бо життя – це не завжди про хороше. Було кілька моментів, коли він не слухався, не там ходив у туалет – але це більше не про собаку, а про тебе. Саме внутрішня неготовність до якихось проблем спрацьовує в такі моменти. Але ніколи не думала навіть про те, щоб від нього відмовиться. Буває складно, так – і тоді сідаєш й плачеш. І він приходить до тебе, лягає поряд, ти дивишся на нього – і розумієш: “Да, трапилася фігня. Завтра буде краще”. Я люблю його.
Автор Аліна Євич
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
