Ідейний натхненник, організатор, вчитель, наставник, патріот – так про координатора організації "Поклик Яру" Павла Наконечного, згадують його друзі. Він виховував відповідальну молодь та не боявся мислити грандіозно, додає його батько пан Юрій, пише "Суспільне: Черкаси".
З перших днів повномасштабного вторгнення Павло став на захист України. Виконував складні завдання в тилу ворога, утім не дочекався перемоги — 18 червня загинув. Йому було 25.
Холодний Яр — урочище, де сплелися природа та історія. Це — місце сили, місце, де підіймаються нові герої. На верхівці пагорба — прапор з написом "Герою України від вдячних українців". Батько Павла — Юрій наконечний пояснив: прапор привезли друзі Павла за кілька днів до знімання сюжету:
- Ще кілька днів тому його тут ще не було, а це хтось із друзів приїжджав, привіз. На ньому є написи. Тут, у Яру, все дихає історією: колись, сто років тому, тут перебували повстанці. Вони тут ходили, своїми шаблюками тут убивали москалів.
Юрій Наконечний проводить до холодноярського будинку. На стіні — портрети двох українських військових: Павла Наконечного та Юрія Горліс-Горського. Саме твір останнього змінив життя їхньої родини:
- До Холодного Яру і так само до історії у нього почалася любов з книжки Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр». Я її почитав: мені друг дав. І коли синові було 12 років — я йому передав. Він захопився цією історією, був у захваті від цієї книги.
Разом із однодумцями два роки тому Павло створив організацію "Поклик Яру".
- Павло завжди хотів прив’язатися до Холодного Яру. Це було історичне місце і він мене просив, давай будемо десь шукати хату. І ми приїхали випадково на цю територію – вона продавалася. І побачивши її вирішили, що це воно те, що потрібно.
Два роки тут проводили вишколи, влаштовували смолоскипну ходу та вчилися надавати домедичну допомогу. Втім, цьогоріч без "Історика" – ще 24 лютого хлопець вирішив, що йде захищати Україну.
- Він був якраз в Холоднім Яру в цей момент. Я йому телефоную вранці і кажу: Чув, війна? – Чув! – Що ти робиш? – Буду їхати у Черкаси на війну. – А ти? – і я говорю теж. У нього була армійська аптечка: турнікети, все таке. Він приїхав у Черкаси, розділив мені — собі. Я його відвіз – він поїхав на Київ, а я поїхав у ТРО, – розповів батько.
Павло служив у Морських Силах спеціальних операцій.
- Вони займалися диверсійною роботою. Вони заходили у тил ворога, там виконували якусь роботу і виходили. Я його питав: Що саме страшніше? Він каже: найстрашніше — перебувати в тилу, де ти знаєш, що самі вороги навколо, – розповів батько.
Втім, до Холодного Яру, додому, як говорив Павло, зміг приїхати з передової напередодні Дня народження та річниці створення "Поклику Яру". Тоді записав відео. А за місяць — загинув на Миколаївщині: був поранений під час ворожого обстрілу наших позицій.
- Я жив ним і досі продовжую ним жити, він був все моє життя. Жадоба помсти в мене присутня – це однозначно, чекаю, коли ми знову зустрінемося з ворогом, щоб якомога краще відомстити за свого сина, – розповів батько.
І свій прах, за словами батька, військовий заповідав розвіяти саме тут – в цьому місці.
- Він заповів: не робіть мені могил, щоб не було Холодному Яру трагічних місць. Хай буде більше звитяги.
Історик… Про нього тут не говорять в минулому. Він скрізь в цьому куточку, де його холодноярівський одяг лежить поруч із броніком, на цих пагорбах, у серцях його вихованців.
- Ти приїжджаєш сюди та розумієш, що не оця купка землі — мій син, а ти розумієш, що оце все – весь цей простір, – це мій син. Я тільки приїжджаю, я бачу цей пагорб з дороги, я вже вітаюся в думках, кажу: привіт, сину.
- Розвіяли його прах в найсакральніших місцях, де він проводив найбільше часу, там, де він проводив ватри, які запалювали в дітях вогонь, — розповів виконувач обов'язків координатора "Поклик Яру" Ярослав Корнієнко про "поховання" Павла Добротворського.
Утім заміни Павлові ніколи не буде, вважає виховниця Ірина Жирна:
- Його ніхто не замінить, але його справа буде продовжуватися, бо вона вже стала нашою, ми всі у неї віримо і будемо втілювати це і надалі.
І вже попри втрату свого ідейного натхненника, в липні тут відбулися вишколи. З фразою Історика — "Не ний!" табірчани створили футболки. Кажуть, і надалі продовжуватимуть виховувати відповідальну молодь:
- Є бажання розширити територію «Поклику Яру», зробити тут вежу оглядову. І бажання максимум, як він хотів, щоб це була громадська організація, а не тільки табір. Щоб розширилася на всю Україну, — додав батько.
Нагадаємо, у Черкасах із "Істориком" попрощалися 22 червня на площі Слави.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
