373 жителі Золотоніського району пішли виконувати свій інтернаціональний обов’язок, 6 з них навічно залишилися для нас молодими. До дня виведення військ з Афганістану і були приурочені районні заходи, які відбулися в Коробівському навчально-виховному комплексі. Тут в урочистій обстановці було відкрито меморіальну дошку воїну-афганцю Миколі Кононцю, пише "Вичерпно".
Микола прожив коротке життя, йому було неповних 22 роки, як пішов у вічність. Народився 14 червня 1967 року. 10 квітня 1986 року мобілізований до лав радянської армії. Швидко промайнули три місяці навчання у місті Терн, а потім настав спекотний серпень 1986 року в самому серці Афганістану. Батьки знали лише польову пошту, а з листів здогадувалися, де доводиться служити сину.
З нетерпінням чекав демобілізації і довгоочікуваний травень 1988 року настав. Повернувся з далеких країв Микола додому мовчазний, знервований із надто дорослим поглядом в очах. Це був уже не той хлопчина, якого проводжали на службу. Два роки, проведені в Афганістані, далися взнаки. Буквально через три дні по приїзду госпіталізований у районну лікарню. Здавалося, що молодий організм все зможе перебороти. Микола йде працювати, проте підступна хвороба не покидає юне тіло, невгамовний біль не дає змоги ні радіти життю, ані трудитися. Почалася постійна боротьба за найдорожче в світі – життя. Лікарня, Дніпропетровський інститут – один діагноз змінювався іншим. Сумним видався новий 1989 рік, зустрів його в третій Черкаській лікарні, а через 10 днів Миколи Кононця не стало.
Була скорботна хвилина мовчання за тими, кого немає, хто світить із небес ясною зірочкою, хто з підбитим крилом ще ніяк не може перелетіти Афганські гори. Після урочистого відкриття меморіальної дошки, учасники побували на сільському цвинтарі і поклали квіти на могили героям села Миколі Кононцю і Назару Крупці.
Офіційно афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року. Вона належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу і залишається «білою плямою» новітньої історії. Правда про Афганську війну. Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. 29 років, що пройшли, об’єднали колишніх воїнів-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
