Етнофестиваль, який традиційно проводили у день літнього сонцестояння в селі Григорівка Бобрицької територіальної громади, провели всьоме. І вперше від початку повномасштабного вторгнення.
Сюди з’їхались артисти з різних громад Черкащини та навіть виконавці зі столиці – загалом більше 15 унікальних аматорських колективів та солістів. Велелюдний захід відбувся за сприяння Благодійного Фонду «МХП-Громаді» в межах програми підтримки військових, ветеранів та їхніх родин «МХП Поруч».
Головна мета фестивалю - підтримати моральний дух захисників-ветеранів і їхніх сімей, зміцнити ментальне здоров’я та зібрати кошти на допомогу волонтерській ініціативі «Ковдра життя».
На території фестивалю діяло багато цікавих локацій для дітей та дорослих: тут виготовляли свічки з вощини, розписували глиняні кашпо, плели купальські вінки з різнотрав’я, змагалися в перетягуванні каната та навіть каталися на конях. Окрім того, свої вироби експонували народні майстри, які працюють з деревом та глиною. А на гастрономічній локації пригощали всіх польовою кашею, особливими григорівськими варениками та смачним бограчем від шефа-ветерана МХП Юрія Грицая.
– Такі ініціативи єднають людей, - переконаний директор БФ «МХП-Громаді» Олександр Пахолюк. - Ми зрозуміли, що потрібно гуртувати мешканців громад та ветеранів-захисників і членів їхніх родин через окремі спеціальні програми підтримки та реабілітації. І тому розробили програму «МХП Поруч», що передбачає комплексний підхід до підтримки військових, ветеранів та їхніх сімей. З-поміж іншого в межах програми ми підтримуємо й подібні заходи – фестивалі, зустрічі, спортивні події тощо, на які запрошуємо ветеранів і їхні родини. Такий відпочинок та дозвілля - як елемент реабілітації й морального відновлення. Ветерани відчувають вдячність людей за те, що захищали українську землю і розуміють, що боролися недаремно, адже відстоювали українську культуру, наші цінності й національну ідентичність – все те, що робить нас українцями. Так само Фонд підтримав ідею фестивалю у Григорівці, бо через такі ініціативи ветерани мають можливість повернутись до соціуму, знайти нові знайомства, поспілкуватись у дружньому колі побратимів та просто відпочити душею на природі.
Олександр Пахолюк переконаний, що заходів, спрямованих на реабілітацію захисників, у перспективі має бути більше. Сама компанія МХП, завдяки програмі «МХП Поруч», долучає ветеранів і їхні родини до різноманітних поїздок, відновлюючих ретритів, рибалок тощо.
- Ми хочемо, щоб ветерани відчули, що навіть маючи травматичний досвід, вони можуть жити повноцінним життям. І ми їх всебічно підтримаємо на цьому шляху, - сказав Олександр Пахолюк.
Як зазначила голова Бобрицької громади Олена Штефан, після повномасштабного вторгнення етнофестиваль жартівливих та сороміцьких пісень певний час не проводили. Але цього року козацька та ветеранська спільнота звернулися з проханням поновити фестиваль.
– На великі масштаби ми не розраховували, але вирішили, що «Сороміцькі посиденьки» було б доречно влаштувати. Головне, фестиваль ми проводимо з благодійною метою - зібрати донати на волонтерський проєкт «Ковдра життя». Цей проєкт дійсно дуже важливий для військових, бо це саме те, що може зберегти життя наших захисників, - каже Олена Штефан.
Канівська волонтерка Ірина Сікан, яка разом зі своїми однодумцями опікується проєктом «Ковдра життя», не може розкрити всіх деталей розробки «ковдри» - особливого матеріалу, який дозволяє зробити майже невидимими техніку та бійців. Говорить, що подібних інноваційних розробок по світу багато, але українська – дійсно оптимальна.
– Це особлива розробка, тож про всі секрети її складу розповімо після перемоги. Наші вироби маскують техніку, бліндажі, самих захисників. І головне - допомагають зберегти їхні життя. Почали робити ковдри за проханням нашого земляка, який нині захищає Україну. А тепер відшиваємо за можливості для всіх підрозділів, що звертаються. Матеріали дуже дороговартісні й тому найперше - шукаємо кошти. Проте за три роки не відмовили ще нікому, - розповіла Ірина Сікан.
Під час фестивалю на проєкт «Ковдра життя» гості заходу задонатили 35 тисяч гривень.
Одним із ідейників етнозаходу в Григорівці є козак Олександр Кравченко. Думка щодо появи такого дійства на Канівщині з’явилась після відвідин ним концерту традиційних українських жартівливих пісень в Київському будинку вчителя у виконанні відомого гурту «Чумаки».
– Отримали тоді з товаришем колосальне задоволення. Відверто, так насміялися, що животи боліли від сміху. І після того подумали, а чому б не створити фестиваль жартівливих пісень і у нас. Так і народилася ідея фестивалю сороміцьких та жартівливих пісень, який було започатковано у селі Григорівка за підтримки Бобрицької громади. Такі пісні - цілий величезний пласт нашої культури. Це такий собі народний засіб звеселити душу через жартівливий фольклор із завуальованим змістом, - пояснив Олександр Кравченко.
Заслужений діяч мистецтв України Володимир Гонський, відомий як «голос Майдану», називає себе другом фестивалю. У ньому він бере участь та допомагає в організації щоразу, коли фестиваль має відбутись.
– Де я тільки не був у світі, але тут, у Григорівці, надзвичайно потужна енергетика самої мальовничої місцини, - емоційно розповів він. - Моя роль - знаходити та привозити на фестиваль прекрасних артистів. Вони, до речі, завжди роблять це з максимальною віддачею, та зізнаються - місце тут дійсно особливе. Заряджає енергією, яка надає творчого натхнення. У народній традиції існує дуже потужний пласт сороміцьких пісень - жартівливих та народно-еротичних, які мають особливу лексику. І від цього непотрібно ховатися. Особливо сьогодні, в час, коли українці мають багато горя, коли кожного дня оплакуємо наших загиблих людей - і військових, і цивільних. Це роз’їдає нас всередині, руйнує наше ментальне здоров’я… Тому так важливо сьогодні влаштовувати собі таку психологічну реабілітацію й відновлення. Такі події - спосіб набратися сил, щоб наступного дня бути стійким і далі робити свою справу задля підтримки України.
Тим часом шеф-ветеран Юрій Грицай чаклує над бограчем. Сам воював з 2014 року, а «списали» його з лав ЗСУ вже в 2023 році. Нині він працює в компанії МХП.
– Моя військова історія завершилась у Рубіжному. Там отримав важке поранення й демобілізувався. Пройшов реабілітацію за програмою «МХП Поруч». До війни був шеф-кухарем, тож і наразі як ветеран працюю в компанії МХП за цим же профілем – займаюсь ветеранськими проєктами та заходами для ветеранів і родин, які ініціює компанія, – ділиться Юрій Грицай. – Для мене важливо відчувати себе потрібним й завдяки підтримці МХП, я знайшов себе.
Ветеран та колишній військовий з позивним «Ямайка» приїхав на фестиваль з Канева разом із побратимами та рідними.
– Спочатку, коли повернувся з фронту додому, для мене було дико бачити інший бік життя - людей, що живуть якось безтурботно – як було до війни. Мені це здавалось образливим, бо знав ті реалії та умови, в яких доводиться жити побратимам, в яких був я, – каже «Ямайка». – Люди в тилових містах і селах можуть жити та працювати, допомагати ЗСУ, лише тому, що хтось там, на фронті, їх береже. І добре коли є розуміння цього в суспільстві. Зібрати ветеранів та їхні сім’ї на захід у Григорівці – це добра справа. Тут для нас організувати цікаве дозвілля: можна співати пісень, можна взяти участь у спортивних змаганнях, можна ліпити з глини, почастуватись чимось смачненьким й таким чином відволіктись. Врешті, побути з рідними, побратимами та провести час на локації з фантастичними краєвидами і повітрям, насиченим ароматами трав.
Тетяна Балякіна
Реклама
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
