Білий фартушок та прогуляна лінійка, – відомі черкащани згадали свої шкільні роки

31 серпня 2017, 14:29

Фото: Про все

Закінчується літо і вже завтра 1 вересня – День знань. Для когось - свято, для когось - обов’язок. Хтось сприймає його як необхідний атрибут приходу осені, а дехто вважає, що це звичайний день. Що пам'ятають про свої шкільні роки відомі черкащани, дізнавалась редакція «Про все».

Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко.

- Шкільні роки згадую на позитиві. І досі охоче спілкуюся зі своєю першою вчителькою і класним керівником, який нині вже є директором школи. Востаннє, до речі, говорив із ним позавчора. Запитував, чим можу допомогти. А загалом до школи ходив залюбки, був душею компанії, як то кажуть. Найбільше любив математику і фізкультуру, а от російська мова та література ще тоді до душі ну ніяк не лежала.

Фото: Особистий архів Анатолія Бондаренка

Директор Черкаського обласного краєзнавчого музею Ірина Собко

- Коли згадую шкільні роки, чомусь на спомин приходять приготування до першої в моєму житті шкільної лінійки. Моя мама цілу ніч шила для мене білий фартушок (чомусь не купила – можливо із-за дефіциту, а можливо із-за браку коштів),  а я всю ніч  хвилювалась, чи встигне вона до ранку. Згадую, коли сусідський хлопчик на ім’я Андрій вже чекав мене на лавці біля під’їзду, а мама все ще прасувала білий фартушок.

Вже давно відлунав останній дзвоник не тільки на моїй шкільній лінійці, але й на лінійках моїх сина та доньки. Вже відійшов у вічність Андрій – перше моє кохання, та й мамина душа в інших світах вимолює кращу долю для своєї доньки…  А мою пам’ять все не покидає шум швейної машинки, на якій моя мама шиє мені білий фартушок на мою першу в житті шкільну лінійку.

 

Фото: Особистий архів Ірини Собко

Підприємець, меценат Араїк Мкртчян

- Коли згадую про школу, на пам'ять приходить те, що перша вчителька була дуже сувора. Відверто кажучи, я її не любив. Тоді й порядки були такі, суворі. Ось, пригадую, вчителька ходила з указкою і, якщо хтось не слухався, вона нею била. Діставалося і мені. Не так сидиш, не так повернувся - ось і отримували. Хоча я і закінчив школу з відзнакою.

Якогось предмету особливо улюбленого не було. Більше грали роль особисті симпатії. Яку вчительку любив, той предмет і був улюбленим. Англійська мова, російська мова. Вчителька російської мови була красуня, в яку неможливо було не закохатись, то через це й російську мову любив.

Загалом вважаю, що, насамперед, 1 вересня - це свято. Хто в перший клас йде, хто у випускний. І цей день, коли розпочинається навчання, має бути святковим, адже він формує подальший настрій до навчання. А саме головне - це перша вчителька: вона формує бажання дитини навчатись далі. Дуже важливо, щоб дитина любила і поважала першу вчительку, особливо в перших класах. Це впливає на ставлення дитини до навчання.

 

Фото: Араїк Мкртчян/facebook

Актор Черкаського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка Олександр Гуменний

- Для мене, як напевно і для багатьох інших, 1 вересня асоціюється із ароматом айстр. Ними пашив весь шкільний двір. Згадую приємне нетерпляче очікування зустрічі з однокласниками, яких не бачив протягом останніх 3-ох місяців, щоб поділитися враженнями від  канікул, що минули.

Одного разу, класі в 5-тому, ми з хлопцями, скучивши за спортивним шкільним майданчиком так захопилися змаганнями на брусах - "хто більше відіжметься", що пропустили майже половину святкової першовересневої лінійки. За що в перший же день ледь не отримали по "двійці" по вихованню, але в зв'язку зі святом нам пробачили.

Фото: Особистий архів Олександра Гуменного

Директор департаменту організаційного забезпечення Черкаської міськради Лілія Маліщук

- Я випускниця 19 школи Черкас. І моє навчання припало на радянський період. Тому в мене яскравим спогадом є участь у всерадянських змаганнях «Зірниця» (військово-спортивна гра в піонерських таборах - ред.) у Мінську та Ленінграді. Наша команда тоді отримала перше і друге місця, і всі дивувалися, як звичайна школа із Черкас змогла отримати такі високі результати.

З того часу залишились дружні стосунки з однокласниками. А ще я тоді зробила висновок, що заняття спортом - необхідна частина життя. Не професійні звісно, та вони дозволяють залишатись у формі, бути здоровою та мати гарний зовнішній вигляд.

1 вересня для мене, насамперед, - це початок нового навчального року. У мене онук цього року йде в перший клас кадетського корпусу 9 гімназії. Коли він одягнув нову форму, ми зрозуміли, що зробили правильний вибір. Я впевнена, що онук отримає і високий рівень знань, і фізичну підготовку, і високу культуру.

 

Фото: Лілія Маліщук/facebook

Вгору