26 серпня 2023 року неподалік Оріхова на Запорізькому напрямку канівець Олександр Тарасенко разом із побратимами потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Постраждали ліва рука й ліва нога. Олександр втратив два пальці на руці, а колінний суглоб був настільки пошкоджений, що після трьох років лікування він досі не може нормально ступати на ногу. Лікарі пропонують ампутацію частини ноги та протезування. Після трьох років спроб зберегти кінцівку Олександр вирішив погодитися, пише Дніпрова зірка.
«Я три роки намагався врятувати ногу. Але якщо вона не працює, обмежує мене, моє пересування, то краще зробити протез і нормально ходити», - говорить він.
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Олександр працював у Польщі. Після завершення контракту він повернувся до Канева. На той час у війську вже служив його кум і друг Олександр Кавун, до якого Тарасенко вирішив приєднатися.
Службу Олександр розпочав у 117-й бригаді тероборони на Сумщині. У складі підрозділу виконував інженерні завдання, зокрема мінував мости. У 2023 році перевівся до 118-ї бригади, став командиром-водієм бронемашини.
Завдання саперів полягало у тому, щоб прокладати шляхи через мінно-вибухові та інші інженерні загородження противника і забезпечувати прохід для наших штурмових груп.
26 серпня під час одного з таких бойових виходів неподалік Оріхова Олександр отримав важке поранення. Далі були лікарні Запоріжжя, Дніпра, Білої Церкви та Києва. Дружина Катерина вже наступного дня приїхала до нього в Запоріжжя і залишалася поруч у госпіталях.
Лікування та реабілітація тривали місяцями, однак відновити функцію ноги не вдалося. Олександр не може повноцінно на неї ступати.
Нещодавно родина їздила відпочити в Карпати. Дружина, 15-річна донька й 11-річний син ходили на екскурсії в гори, а Олександр був змушений залишатися внизу.
«Я сидів і пив каву, чекав їх, бо йти самостійно не міг. Тоді й зрозумів, що хочу протез і хочу ходити», - говорить він.
Демобілізувавшись, Олександр придбав обладнання для коптильні та хоче розпочати власну справу. Однак поки що проблеми з ногою не дозволяють повноцінно працювати. Після ампутації він планує пройти протезування та реабілітацію.
Найбільшою втратою для нього залишається загибель Олександра Кавуна. Друг, кум і побратим загинув 19 червня минулого року під Малою Токмачкою.
«Найважче, що Сашка Кавуна вже немає. Ми стільки років були разом. Це дуже важко», - говорить Олександр.
Тепер Олександр Тарасенко готується до операції, яка має повернути йому мобільність. Він хоче нормально ходити, працювати та проводити час із родиною - не чекати на дружину та дітей на лавці чи в автомобілі, а бути поруч із ними.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
