У Черкасах в артпросторі Morris Space відбувся камерний театральний перформанс «Останній лист», присвячений роковинам загибелі поета-шістдесятника та дисидента Василя Стуса. Основою міні-вистави стали його листи до дружини Валентини Попелюх та сина Дмитра, написані за ґратами.
До образу Стуса у своїй новій постановці звернувся заслужений артист України, актор і режисер Павло Гончаров. У перформансі взяли участь актори Черкаського обласного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка та Черкаського академічного театру ляльок - Денис Близнюк, Олександр та Олена Новаченко і заслужений артист України Сергій Бобров.
Василя Стуса найчастіше сприймають як поета, дисидента та одного із символів спротиву радянському режиму. Однак його листи до дружини та сина відкривають інший бік цієї постаті - особистий.
У них Стус говорить про близьких, сумує за родиною, переживає за Україну та її культуру. За ґратами він залишався людиною, яка жила складними особистими обставинами, але не відмовлялася від власних переконань.
Саме цю сторону його особистості намагалися передати у «Останньому листі». Камерний формат дозволив зосередитися не на біографічних датах чи історичних оцінках, а на самому слові Стуса - його листах, інтонаціях та поезії.
Важливою частиною постановки стали авторські пісні на вірші Василя Стуса у виконанні заслуженого артиста України Сергія Боброва та Сергія Новаченка.
Автор перформансу Павло Гончаров говорить, що постать Стуса важлива не лише як частина історії українського дисидентського руху.
«Такі унікальні особистості, як Василь Стус, у пікових для суспільства ситуаціях, коли людей пригнічували, залякували, а культура занепадала, спонукали інших не мовчати та діяти. Не опускати рук та продовжувати той шлях, який торували волелюбні предки з давніх-давен задля вільної та незалежної країни», - коментує Павло Гончаров.
Після вистави відбулася спільна дискусія за участю глядачів, режисера Павла Гончарова та кандидата філософських наук Павла Кретова. Говорили про стійкість людини, здатність творити в надзвичайно складних умовах та про те, чи можна сприймати таку стійкість як рису окремої особистості або ширше - як український феномен.
Учасники також проводили паралелі між досвідом Стуса та сучасністю. Його листи, написані в іншій історичній реальності, сьогодні звучать по-новому на тлі війни та боротьби українців за свободу.
«Останній лист» став спробою показати Стуса не лише як історичну постать чи символ спротиву, а як людину - через її власний голос, листи до найближчих та поезію.
Тетяна Балякіна
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
