Що відповісти дитині, яка запитує: «Чому тато більше не повернеться?» Або як підтримати малюка, який щодня чекає безвісти зниклого батька? Саме цьому навчатимуть педагогів дошкільної освіти під час серії практичних тренінгів, що стартують на Черкащині. Учасники опановуватимуть не лише психологічні підходи до спілкування з дітьми, які пережили втрату, а й отримають практичні інструменти для створення безпечного середовища в закладах дошкільної освіти.
Ініціатором проєкту став Благодійний фонд «МХП-Громаді», який реалізує його в межах програми «МХП Поруч» спільно з громадською організацією «Мистецтво рівноваги».
«Дорослі хочуть підтримати, але не знають як»
«Війна змінила життя всіх нас і українських дітей зокрема. У дитячих садках дедалі більше дітей, які пережили втрату або живуть в очікуванні рідної людини. Дорослі щиро хочуть підтримати таких дітей, але часто не знають, як зробити це правильно, щоб не травмувати ще більше. Саме тому ми започаткували цикл тренінгів для педагогів дошкільної освіти «Коли слів бракує: психосоціальна підтримка дітей загиблих і зниклих безвісти», — розповіла голова Ради розвитку громад Благодійного фонду «МХП-Громаді», депутатка Черкаської обласної ради Тетяна Волочай.
За її словами, перший етап проєкту охопить Корсунщину, де проведуть шість тренінгів. Після цього навчання відбудуться і на Канівщині. До участі планують залучити понад десять закладів дошкільної освіти, зокрема й із віддалених громад.
Під час навчання педагоги розбиратимуть особливості переживання втрати дітьми дошкільного віку, вчитимуться говорити з малюками про смерть і зникнення безвісти близьких, правильно реагувати на прояви горя та відповідати на складні запитання інших дітей у групі. Окрему увагу приділять словам, які можуть підтримати дитину, і фразам, яких варто уникати, а також взаємодії з родинами, що переживають втрату, та практичному розбору реальних ситуацій із роботи дитячих садків.
Вона наголосила, що проєкт реалізують у межах програми «МХП Поруч», яка підтримує військових, ветеранів та їхні родини й допомагає громадам ставати більш стійкими до викликів війни.
«Як пояснити дитині, що тато більше не повернеться»
Для психологині Аліни Отземко ця тема є не лише професійною, а й особистою. Після загибелі чоловіка їй довелося пояснювати маленькому синові, чому тато більше не повернеться додому.
«Ми стикаємося зі смертю щодня, але боїмося про неї говорити, бо не знаємо, як зробити це так, щоб не нашкодити дитині. Коли я зрозуміла, що маю сказати своєму синові про загибель тата, виявилося, що в Україні майже немає літератури, яка допомогла б пояснити дитині саме втрату через війну. Так з'явилася книга «Чому тато загинув», — розповіла психологиня.
За її словами, дитина переживає втрату зовсім не так, як дорослі, і це потрібно розуміти кожному, хто працює з дітьми.
«Після того як син дізнався про загибель батька, він почав гратися: клав фігурку в іграшкову машинку й казав, що "везе тата ховати". Для дорослого це звучить боляче, але для дитини це природний спосіб пережити втрату. Саме тому так важливо не забороняти такі ігри, а розуміти, що саме через них дитина проживає свій біль», — пояснила вона.
Навчати потрібно не лише дітей, а й дорослих
Психологиня Людмила Кугай переконана, що сьогодні найбільше знань потребують саме дорослі.
«Не ветерани мають миттєво пристосовуватися до цивільного життя. Це ми повинні навчитися правильно комунікувати з військовими, їхніми родинами та дітьми. Якщо дорослі не знають, як говорити про смерть, діти однаково відчувають їхній стан. Тому важливо навчитися говорити чесно, зрозуміло й відповідно до віку дитини», — наголосила Людмила Кугай.
За її словами, тема втрати й смерті в українському суспільстві досі залишається табуйованою, через що дорослі часто намагаються уникати складних розмов із дітьми. Водночас саме відверте й зрозуміле спілкування допомагає дитині пережити травматичний досвід без додаткових психологічних наслідків.
«Діти дуже тонко відчувають емоційний стан дорослих. Навіть якщо їм нічого не пояснюють, вони бачать тривогу, біль і розгубленість. Саме тому потрібно навчати не лише дітей, а насамперед батьків, педагогів і все суспільство правильно говорити про втрату, підтримувати родини військових і розуміти, через що проходять ветерани після повернення до цивільного життя», — зазначила психологиня.
«У садочку, де виховується 104 дитини, троє вже втратили татусів»
Про те, що такі знання сьогодні стали життєво необхідними, свідчить і досвід самих закладів дошкільної освіти. Завідувачка Корсунь-Шевченківського закладу дошкільної освіти «Зірочка» Діана Панфілович розповіла, що війна дедалі частіше приходить і в дитячі садки.
«У нашому садочку виховується 104 дитини. Батьки 24 із них проходять службу в Збройних силах України або вже є ветеранами. На жаль, троє наших вихованців уже втратили татусів.
Ми бачимо, як після втрати у дітей виникає регрес: вони починають гірше говорити, повертаються до звичок раннього віку, скаржаться на біль або вигадують історії. Ми розуміємо, що хочемо допомогти, але не завжди знаємо, як це зробити правильно. Саме тому звернулися по допомогу до фахівців», — розповіла вона.
За словами Діани Панфілович, у закладі вже майже рік шукали можливість організувати таке навчання для педагогів. Водночас підтримки потребують не лише вихователі, а й батьки, адже саме вони першими стикаються зі складними питаннями дітей про втрату, смерть чи зникнення рідної людини.
«Заклад дошкільної освіти — це перше середовище після родини, де дитина навчається жити в суспільстві. Саме тут закладаються її соціальні навички, тому ми маємо знати, як підтримати її правильно. В умовах війни дошкілля стикається з багатьма викликами, і такі навчання допомагають нам бути до них готовими», — наголосила керівниця закладу.
«Найважливіше для родини — відчувати, що про неї пам'ятають»
Керівник групи взаємодії з військовими та ветеранами Черкаського хабу Благодійного фонду «МХП-Громаді» Андрій Якимчук зазначив, що підтримка родин військових давно стала одним із ключових напрямів роботи фонду.
«Для нас це не абстрактна тема. Понад чотири тисячі працівників компанії були мобілізовані від початку повномасштабного вторгнення, понад три тисячі нині служать, близько тисячі вже повернулися до роботи, а понад двісті наших колег загинули. Ми добре знаємо, що таким родинам потрібна не лише матеріальна допомога. Передусім їм потрібна увага — відчуття, що про них пам'ятають, що вони не залишилися сам на сам зі своїм болем», — наголосив він.
За словами Андрія Якимчука, саме спілкування з такими родинами показало, наскільки важливо навчити суспільство правильно говорити з дітьми, ветеранами та сім'ями, які переживають втрату. Адже найчастіше люди щиро прагнуть підтримати, але через нерозуміння можуть ненароком зробити ще болючіше.
Підсумовуючи пресконференцію, голова Ради розвитку громад Благодійного фонду «МХП-Громаді» Тетяна Волочай наголосила, що успіх таких ініціатив можливий лише тоді, коли об'єднуються запит громад, експертиза фахівців і підтримка соціально відповідального бізнесу.
«Якщо немає ініціативи з громади або експертизи, напрацьованої фахівцями, реалізувати такий проєкт неможливо. Так само благодійний фонд чи бізнес самотужки не можуть вирішити цю проблему. Саме партнерство дозволяє створювати якісні рішення для громад і давати педагогам знання, які сьогодні є життєво необхідними», — сказала вона.
Уже 10 серпня перший тренінг відбудеться на Корсунщині. Загалом у межах першого етапу проведуть шість навчань, після чого проєкт продовжиться на Канівщині. Організатори сподіваються, що отримані знання допоможуть педагогам знаходити правильні слова для дітей, яким сьогодні доводиться дорослішати занадто рано.
Реклама
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
