В конвертах не платитиму і хабарів давати не буду: хасид розповів про життя в Умані

22 лютого 2018, 19:00

Місто Умань на Черкащині називають маленьким Ізраїлем. У світі його знають за традиційним щорічним паломництвом хасидів до могили свого праведника Рабі Нахмана. Останні десять років віряни не лише приїздять молитися, а й оселяються в Умані, стають громадянами України. Мають тут синагогу, школу, планують відкрити пункт швидкої медичної допомоги. З волонтерами підтримують українських воїнів на Донбасі. Дехто займається бізнесом. Як живеться хасидам-українцям і чому не все вдається робити законно, розповідає Хайм Хазін, пише Gazeta.ua.

Тут Хайм має невеликий магазин та хостел. Ліат переїхала в Україну чотири роки тому. До того подружжя жило на дві країни. Діти мають українське громадянство.

16 лютого близько 12:00 на вулиці Пушкіна людно. У кількох кафе відпочивають туристи. Замовляють каву та солодощі. Всюди реклама на івриті, англійською та українською мовами. Помітно, що за останні два роки готелів стало більше. У магазинах продають кошерні продукти.

- У мене працює 12 робітників. Оплату мають мінімум 28 гривень за годину роботи плюс відсоток від продажів. Якщо порахувати – це близько 400 доларів на місяць. У кого як виходить. Але все видаю офіційно. Вирішив одразу, що в конвертах не платитиму і хабарів чиновникам давати не буду. Через таку принциповість до мене часто приходять із перевірками. При тому, що майже всі навколо працюють нелегально, а перевіряючі шукають мене, - говорить Хайм. Вільно розмовляє на івриті, англійською та російською. Українську вивчає.

Хайм показує хостел. Він розташований у напівпідвалі 5-поверхового будинку неподалік. Нас зустрічає адміністратор Ольга. Їй на вигляд років 40. Має легкий макіяж, зачесане волосся.

- Це маленький хостел на шість номерів. Живуть гості, туристи і наші родичі, коли приїжджають, - говорить Хайм. - У цьому домі живе 30 родин. Для кожної квартири була передбачена комора у підвалі. Я уклав з ними угоди і взяв собі їх. Зробив там ремонт. Купив на весь будинок нові труби для опалення, каналізацію. Витратив понад 10 тисяч доларів. Тут був сморід і бруд. Я все прибрав. А потім з'ясовується, що мій підвал місцева влада виставила на аукціон. Ми виграли суд. У сусідньому домі такий самий підвал, але без ремонту. Його на аукціон не виставляли. Мешканці будинку подали документи на оформлення ОСББ, але їм ще не дали дозвіл.

Які ще проблеми маєте?

- Ми давно тут живемо, але тільки тепер почали відстоювати себе, як громадяни цієї країни і люди, яких має захищати закон. Про хасидів завжди говорили багато всього, а вони мовчали. Тепер так не буде. Якщо ми в чомусь помиляємося, то визнаємо це. Але коли ні, то вибачте, - каже Хайм. - Пам'ятаєте, випало багато снігу? Наш район не чистили комунальники. Сказали, що молоді хасиди закидали їхній трактор камінням. Я кажу: "Ви подивіться - на дворі метр снігу, де ж вони його взяли?" Тоді почали казати, що пляшками і що дзвонили у поліцію. Про цей випадок розказали на місцевому телебаченні. Ми почали розбиратися. Підняли записи камер спостереження – вони є по всьому районі. На записах немає ні трактора, ні хасидів. Поліція сказала, що скарг до них не було. Цим питанням тепер займається прокуратура. А ми скинулися і найняли трактор для очистки снігу. Це вже традиційно.

Багато говорять про незаконне будівництво хасидами в цьому районі готелів.

Ти, хасид, купуєш землю і хочеш за законом будувати готель. Вийде у тебе? Ні. Щоб почати оформляти документи, треба рішення сесії міської ради. Всі знають, скільки це коштує. Кожен момент, який треба пройти, – не пройдеш за законом. Тут він не працює. Ми зацікавлені, щоб був порядок. Щоб щось змінилося. Хасиди хочуть працювати законно, але з ким сідати за стіл переговорів?
Уманчан налаштовують проти хасидів. Це бізнес – створюєш проблеми, а потім заробляєш на їхньому вирішенні. З кожним роком проблем все більше. І ми почали думати, як їх вирішувати і не допускати.

Яким чином?

- Маємо юристів, які нам допомагають. Також відкрили своє телебачення. Показуємо людям те, чим займаємося.  Ви пам'ятаєте, ми тут часто зустрічалися, коли були війни між хасидами і місцевими жителями? Тоді, коли хасиди були неправі, я їм казав про це. Вони мене не розуміли. Побили дві мої машини, кололи шини. Казали: "Ти – зрадник". Чому? Бо казав, як є. Коли вони були праві – підтримував їх. Тут не можна грати на дві сторони. Треба стати на сторону правди.

Тобто хасиди готові працювати офіційно?

- Так. Готові платити податки. Питання в тому, з ким працювати. Якби було з ким працювати, ми б уже це зробили. Але проблеми не вирішуються. Якщо ці готелі побудовані – значить за них заплатили. Але треба рухатися далі. Цю тему використовують перед виборами.

У місті є дві лікарні, пологовий будинок, дитяча лікарня. Для чого вам медичний центр?

- У нас тут був випадок півтора роки тому. Туристці стало зле на вулиці. Вона почала задихатися. Приїхала "швидка" - половина обладнання не працювало. Жінка кричить – не можу дихати, а я не знаю, як їй помогти. Ми поклали її у "швидку", поїхали у лікарню. Там п'ять хвилин шукали ключ від реанімації, яку подарував Ізраїль Умані. А людина помирає. Для чого ця лікарня? Для чого ви зачиняєте? Потім виходить лікар і каже: "Вибач, вона померла". Згодом стався випадок, коли паломник топився. У "швидкій" не було кисню, щоб його врятувати. Як таке може бути? І був ще один смертельний випадок. Я півроку був у депресії. Почав думати, як це змінити. Ми написали у благодійний фонд Маад. Розказали про трьох людей, які померли через те, що "швидка" не працювала. Домовилися, що фонд виділить сучасну "швидку". Дуже довго не могли провезти її через митницю. Тепер вона у нас.  П'ять років тому вже одну "швидку" виділяли для міста. Вона весь цей час стоїть. Нею не користуються. Не можуть розібратися, у кого має бути на балансі. Кажуть, бере багато палива. Але ж це людські життя? Тому хочемо створити тут свій медичний центр.
- Тобто медцентр працюватиме у районі паломництва?
- Так. Разом з туристами допомогу отримуватимуть і тутешні жителі за потреби. Хочемо його узаконити. Стукаємо у всі двері, а нам не відкривають. У нас є група, яка пройшла спеціальне навчання. Маємо сертифікати парамедиків і все необхідне для першої допомоги та порятунку життя.

Ви тривалий час тут живете. Як за цей час змінилися умови в лікарнях?

- Хасиди давали багато обладнання в лікарню і раніше. Але ніхто це не згадує. Пам'ятають лише погане, що роблять хасиди. А умови тут не найкращі. Якщо говорити про половий будинок, там немає реанімації для породіллі. Я просто патріот. Сказав дружині – маємо народжувати тут. Ми дуже ризикували. Думаю, що коли народжують дружини місцевого керівництва чи мають проблеми зі здоров'ям, їдуть у Німеччину. Тому або тут створюватимемо умови, як там, або від цього міста і цієї країни нічого не залишиться.

Чому вирішили жити в Україні і прийняти громадянство?

- Я протягом 27 років приїжджав сюди молитися. У мене в Ізраїлі був бізнес. Мав три магазини. Працювали люди. Поступово перейшло на те, що там заробляв – тут жив. Керував по телефону.
Я завжди любив Україну. Мої батьки народилися в Одесі. Розказували про це місто. Коли приїжджав туди, відчував себе, як дома. Читав книжки Рабі Нахмана, як він їхав у Брацлав дорогою з Умані на Гайсин. І мені приємно нею їхати. Відчуваю – душа тут. Так, я їду, і машина ламається, бо дорога розбита, колеса відлітають. Але мені тут подобається, і тому хочу робити щось гарне для цієї країни. Якщо можу чимось допомогти Україні, готовий на багато.
Ми живемо тут з дружиною і дітьми. У нас їх шестеро. Всі - громадяни України. Тут навчаються. Я вчу їх любити цю країну. Дружині сказав, що хочу, аби Нахман служив в українській армії.

Мали тут складнощі із веденням бізнесу?

- Я купив землю. Три роки не можу оформити документи на будівництво. Маю цілу папку відмов. А я хочу зробити гарне місце відпочинку. Недалеко від річки. Там зараз брудно, смердить. Якщо я там побудуюся, чи робитиму територію навколо кращою? Так. Дорога, ліхтарі, квіти, очистка води. Але це нікому нецікаво. Принципово платити хабарі за дозволи не буду. А по-іншому не виходить.

Наскільки складно відкрити бізнес в Ізраїлі? Є схожі проблеми?

- Ні. Там немає такого поняття, як хабар. Принаймні, я з таким не стикався. Якщо зупинив поліцейський і є порушення – ти платиш штраф. Йдеш у податкову – тобі все зрозуміло, які податки і коли ти платиш. Не боїшся нікого, якщо працюєш чесно. Ніхто не заважає – заробляй і 10 мільйонів, країна тебе ще захищає. Мрію, щоб тут було так само.

Певний час ви жили з дружиною на дві країни. Які труднощі були з цим?

- Ми часто літали - я в Ізраїль, а вона сюди. Вона боялася, і я її розумію. Каже: "Я боюся туди їхати, ростити там дітей. Якщо захворіє хтось чи щось станеться, що робитимемо?" Тоді сказав дружині, якщо ми не почнемо, тоді цього ніколи не станеться. Ми залишилися тут. І бачимо, як все змінюється на краще. Зараз ми організовуємо тут свій пункт медичної допомоги для дітей. Це буде маленька клініка. Працюватиме український лікар. Вона пройде стажування в Ізраїлі. На місці можна буде робити аналіз крові. Все обладнання буде сучасне. Ми вже почали його отримувати. Всіх жителів міста, зрозуміло, обслуговувати не будемо. Але якщо прийдуть наші сусіди – не відмовимо. У Торі сказано: "Врятувати одну людину – це врятувати цілий світ". Це найсвятіше.

З чим пов'язані конфліктні ситуації між хасидами та містянами?

‒ Хасиди не такі страшні, як про них говорять. Для себе з'ясував дві речі – є велика різниця у менталітеті. Понад 90 відсотків проблем через це. Наприклад, в Ізраїлі, коли товариш бачить свого знайомого і не пам'ятає імені, то каже: "Пспсссс". Тут так звернутися – це приниження. Хасиди кажуть "ти", коли треба "ви". Це не тому, що хочуть образити. Не знають мови. Другий момент – ми тут гості. Про себе можу сказати, що я громадянин держави, батьки тут народилися. Але коли приїздять сюди туристи з грошима, то мають знати - не все можна купити. Я їм це пояснив і ми тут змінили дуже багато. Ця помилка з двох сторін. Бо українці показують самі, що іноді гроші важливіші за життя. Чому коли хасид приїздить у Нью-Йорк так себе не веде. Знає, що закон є закон. Буде штраф і грошима не відкупитися. А тут може відкупитися.

Є нарікання, що від паломників більше шкоди.

- В Умань заходить у рік понад 50 мільйонів доларів мінімум. Подивіться, скільки будується всього. Це найменше місто країни, де відкрили "Епіцентр". Спитайте у цьому магазині, хто найбільше купує – хасиди. Але більше йде комусь у карман, бо закон не працює.

Приходить дочка Іла з подругою. Показує фото у телефоні.

- Недавно відкрили новий заклад для жінок у місті. Там є все необхідне для їхнього відпочинку. Також є кошерний ресторан. Вчора дружина з донькою ходили туди. Дружина в Ізраїлі працювала на радіо. Вона відома журналістка. Тут допомагає нашому медіа-центру. Виховує дітей. Займається музикою. Записує пісні. Також вона хороший діджей, - продовжує Хайм. Запрошує додому. Родина має квартиру у сусідньому будинку.

Коли сюди приїхали, що було найскладніше?

- Сім років тому було непросто. Ми не можемо купувати звичайне м'ясо і молоко у магазині. Нам потрібні кошерні продукти. Пакети з продуктами привозили із Ізраїлю. У нас були великі проблеми у аеропорту, якщо ловили сумку з м'ясом. Закон цього не дозволяв.

Другий момент – мене дуже боліло, коли по телебаченню ганьбили хасидів. Я познайомився з усіма, хто виступав проти хасидів, щоб зрозуміти, чому. У багатьох випадках вони були праві. Якщо ти приїхав кудись – маєш поважати це місце, тутешні закони. А не думати, що ти великий начальник. Але й країна має себе показувати відповідно.

Третій - чотири роки тому школи не було. Що робити з дітьми? Неясно. Тепер у нас є школа. Зараз працюємо над тим, щоб діти вивчали тут і українську мову, і викладання було українською.

Ну й ситуація з продуктами змінилася.

- Так. Тут живе багато євреїв. Зрозуміли, що ситуацію виправити можна тоді, якщо продукти будуть місцеві. Є заводи у Києві та Одесі. В Умані теж є – місцевий лимонад кошерний. Є цех, де беремо кошерне м'ясо.

Сюди їдуть не лише паломники-хасиди, а й звичайні туристи. Як це можна використати?

- Коли приїжджають невіруючі люди, то мета поїздки – відпочинок. У готелі їм треба двоспальне ліжко, телевізор, пульт. А тут цього немає. В Умань їдуть у "Софіївку". Якщо хочуть заночувати, то знайти готель непросто. Приходять сюди – а тут двоярусні ліжка. Українці наші готелі не замовляють. Сюди їде дуже багато туристів не хасидів. Всім цікаво, що тут відбувається. Гуляють, купують сувеніри і їдуть далі. Приїжджають солдати, які їдуть на війну. Моляться на могилі Рабі Нахмана. Ті, хто їде у "Софіївку", приходить і до нас.

У Хайма й Ліат двокімнатна квартира. Ліат з дітьми дома. Дівчата з однокласницями роблять уроки. Старший син Нахман ще в школі. Хайм показує квартиру. Найменший Моше спить на батьківському ліжку.

- Для нашої сім'ї вона затісна. Ми купили пізніше ще сусідську. Там треба робити ремонт. Щоб купити квартиру, позичав і відкладав гроші. Господарка переїхала в інше місто до своїх родичів. Скинула перед продажем 10 тисяч доларів. Це було так несподівано. Не думав, що так може бути.

Яке головне завдання перед Україною на найближчі два роки?

- Подолати корупцію. Україна зміниться, коли корупціонерам всі скажуть ні. З цього починався Майдан. Якщо це вирішити, Майдан закінчиться. Україна не хоче корупції. Кожен з нас це знає. Не всі готові, це залишки радянського мислення. Для Європи Україна це скарб. Скільки тут землі, води, багатств природних. Європі вигідно забрати Україну до себе. Але вона дивиться з боку – там корупція не закінчується. А тут ніхто не хоче це змінити.

Скільки у нас є часу на це?

Уже був Майдан, йде війна - багато людей загинули. Скільки ще має загинути, щоб зрозуміли – так не можна. Часу немає. Треба мінятися. Кожен на щось може впливати. Кажу своїм дітям – бачите бабуся збирає пляшки, дайте їй 20 гривень, хай купить хліба. Ви не збіднієте, а їй буде допомога. Треба починати з чогось малого. Але разом люди можуть дуже багато.

 

Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram

Поділитись
Вгору