- Поліцейські декілька разів перевіряли нас, - каже Олександр Назаров, керівник пошукового загону столичного підприємства «Пам’ять і слава», яке займається виявленням, ексгумацією та транспортуванням останків загиблих військовослужбовців на території України. - Коли ж таким чином стало відомо, що ми шукаємо німецьке військове поховання, місцеві жителі надавали нам всіляку допомогу. Особливо вдячні ми літньому подружжю, яке мешкає неподалік кладовища. Й досі згадую смак води, що її, окрім всього іншого, приносили вони в такі спекотні червневі дні. Взагалі ж звенигородці навіть старалися допомогти нам у пошуках. Хоч точно вказати місце захоронення вони не могли. Пригадували, правда, що при прокладанні газових мереж в цих місцях, будівельники наткнули на останки німецьких вояків, але їх було обмаль. Проте німецькі документи вказували, що поховання було масовим. Отож ми не припиняли пошуків.
Це було нелегкою справою, оскільки територія кладовища була у багаторічних заростях. І лише вийшовши на східну його частину, виявили першу могилу. За нею – ще і ще. Всього ж пошуковці виявили і провели ексгумацію 140 останків вояків вермахту.
Як розповідає Олександр Назаров, це в основному останки піхотинців, артилеристів і танкістів, які померли в госпіталі від ран, отриманих в ході боїв влітку 194-го року як на Звенигородщині, так і на території сусідніх районів, можливо, Городищенського чи Шполянського.
Справді, як пригадують старожили, госпіталь, організований окупантами в приміщенні районної лікарні, знаходився неподалік кладовища. Отож в 1941-му році там і було захоронено близько 80 німецьких вояків. В решті могил, за словами Олександра Васильовича, поховані ті, хто загинув вже пізніше від наскоків партизан та основному в ході наступальних боїв Червоної армії взимку 1943-1944 років. В ході досліджень розповідає він, було знайдено і так звані особисті номерні медальйони загиблих, що дає змогу встановити їхні імена.
Що ж буде далі з останками німецьких вояків? Адже свого часу можна було почути, що їх відправляють у Німеччину.
Керівник пошукового загону називає це звичайними чутками:
- На території України визначені спеціальні місця для їх поховань. Як от і збірне кладовище побіля Віти Поштової під Києвом, де знайшли свій вічний спочинок останки майже 34 тисяч німецьких солдатів. Всього ж в Україні на існуючих збірних кладовищах їх перепоховано більше 140 тисяч.
Ще кажуть, що німці не ховали своїх у братських могилах, а навіть мали для цього спеціальні труни.
- Це також вигадки. Якщо на дослідженому нами кладовищі у Звенигородці та інших населених пунктах ми знаходили, так би мовити, лише індивідуальні могили, а в них і залишки трун, то в інших місцях траплялися й спільні, братські могили. На війні – як на війні…, - говорить пошуковець.
Цьогоріч, каже Олександр Васильович, на території Черкащини загін «Пам’яті і слави» пошукових робіт вже не вестиме, хоч попереду роботи ще багато. Зокрема, потрібно локалізувати не перенесені місця поховань німецьких солдатів у Черкасах, на Городищині й Шполі, відшукати, де поховані полонені німці у Смілі, Умані й Тальному. І хоч робота ускладнюється тим, що багато документів під час відступу німецьких військ було повністю втрачено, а свідків тих подій в переважній більшості вже немає, співробітники спеціалізованого підприємства «Пам’ять і слава», продовжуватимуть виконувати свою гуманітарну місію. А це, окрім всього іншого, слугуватиме поглибленню знань про події, що сталися на терені нашого краю в період Другої світової війни.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
