Як і будь-якому дворівневому місту з виходом до ріки, та ще й таким довжелезним зрізом, Черкасам “на роду було написано” мати ці нехитрі інженерні споруди. З тієї причини їх, здається, ніхто й не виокремлював із міського простору, а відтак і не заслужили вони згадки у популярних інформаційних джерелах, пише "Дзвін".
Розповів історію створення в місті сходів до Дніпра місцевий краєзнавець Борис Юхно
Якщо не брати до уваги дощаті конструкції зовсім таки місцевого значення, що з’єднували горішнє місто та той, ще величезний Поділ, у ХІХ столітті (а хоч би й хотів взяти – то вже не вдасться), то перші великі сходи (проклали, поставили, вкопали, звели, збудували, змонтували, встановили, – як вони взагалі з’являються?) ще до війни у панорамній частині Соснівського парку: того, що до початку 1960-х двома частинами ліворуч і праворуч від шляху ширився за мостовим переходом. Вони мали кілька секцій та три оглядові платформи, і тоді, напевне, позиціонувалися як одна з принад парку, інакше б їх не тиражували на тогочасних листівках. Але ще раніше, років так за десять, “два поверхи” Соснівки з’єднувалися доволі оригінальною імпровізацією на тему сходів, очевидно – суто місцевою: униз вела широка крута стежка, але краєм яру – з дерев’яними перилами. Звісно, що дощової пори вона виходила з ладу, тож згодом довелося зробити все, як належить.
Головні черкаські сходи з Небесної Сотні, тоді Леніна, на Гагаріна, архітектори “накреслили” ще 1969-го, при тому – на чотири метри ширшими, аніж вдалися, та до того як ними пішли містяни, минула ще купа літ.
Кам’яні діагоналі Ювілейного парку та ресторану “Славутич” – своєрідні осердя цих, чи не головних, місцевих брендів другої половини 1960-х. Власне як брендів – то й не одне десятиліття по тому, але відкрили їх, само собою – в комплекті зі сходами, – у 1967 та 1969 році відповідно. І хто як, а без них я не уявляю ні того, ні іншого. Дарма, що парк вже не “Ювілейний”, а “Славутич” – то взагалі колективна чиновницька розписка у повній безпорадності. Навіть без терміну давнини.
Мабуть, найоригінальнішим об’єктом цієї категорії став “Штопор” біля готелю “Жовтневий”, тепер “Апельсин”, донедана “Жовтневий апельсин”. Крєатівнєнько, м-да… Не повірите – від початку експлуатації у липні 1974-го нижня секція гвинтових сходів вже зникла під культурним шаром! Ну тобто можна не вірити в те, що саме під культурним.
Такий подарунок рідному місту зробила бригада Героя Соцпраці В.М. Заболотного. яка загалом-то ударно трудилася на будівництві нових потужностей хімкомбінату, але з власної ініціативи, рекомендованої згори, знайшла час і ресурси для поліпшення життєвого простору земляків.
Фото зі сторінки Бориса Юхна у Фейсбук.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
