Чоловік має грузинсько-вірменське коріння і не пам’ятає свого життя, до того, як почав співати. Переїхавши з Вірменії у 12 років він вперше познайомився з Україною із міста Сміла. Каже, що воно гарне, але бандитське. Зараз чоловік працює директором у Черкаському міському палаці молоді, проте не вважає це своїм основним досягненням.
Фото з архіву Нодарі Росопідзе
Нодарі Росопідзе – співак, музикант, диригент, актор та режисер. Зараз він зі своєю командою втілює у Черкасах масштабний всеукраїнський фестиваль «Fortuna Fest».
Наступного року це дійство можна буде назвати міжнародним, адже буде кілька театральних колективів із-за кордону. Цей чоловік ніколи не сидить на місці. Він разом зі своєю командою намагається влаштувати в Черкасах, якісь культурні заходи. Приміром, нещодавно відбувся дитячий міні-фестиваль «Fortuna Kids». Нодарі Росопідзе говорить, що треба «піднімати» Черкаси, підвищувати культурний рівень місцевих жителів, давати їм право вибору й можливість відпочивати різноманітно.
Чоловік родом із Грузії та Вірменії, проте переїхав звідти ще в дитинстві, тож уже став черкащанином.
- Одного разу пам’ятаю прийшов на базар у тоді ще Дніпропетровську, хотів купити петрушку, підійшов до продавців та й питаю скільки коштує в них зелень. А жіночки починають говорити із сильним грузинським акцентом щось типу: «Що йому треба? Я нічого не розумію». Пізніше ми якось порозумілися, вони сказали ціну петрушки, а тоді уважно мене роздивилися й питають: «А ти що грузин?». Відповів їм, що це справді так. Тоді жіночки дуже зраділи й запитували, чи знаю я грузинську мову. Відповів, що не знаю, а вони тоді (мова оригіналу): «Е-е-е-е какой же ты грузин?». І, знаєте, стало так образливо, бо я насправді на половину грузин, просто мовою володію не досконало, - згадує з посмішкою Нодарі Росопідзе.
Насправді чоловік переїхав до «бандитської» Сміли з Єревану, коли йому було всього 12 років. Тоді для Вірменії настали складні часи, бо після розпаду Радянського союзу, країна важко «ставала на ноги».
- Я мав жахливе, страшне дитинство. Коли ми переїжджали із Єревану, то там не було освітлення в будинках, не вмикали центральне опалення, бо не було газу. Ми вночі ходили вулицями й шукали дрова, рубали все що знаходили. Взимку місто було чорним, бо палили навіть шини, у кожному будинку були «буржуйки». Звісно, що люди не мали роботи, не було де жити, у переповнені автобуси не можна було залізти, а трамваї і тролейбуси тоді взагалі не їздили. Тоді якщо містом їхав автобус, то можна було помітити, як маленькі діти висять із відкритих дверей, люди випадали щодня, але нічого, так і їздили, бо треба. Жити було реально страшно, в місті ще й стріляли, тому іноді запроваджували комендантські години, - згадує Нодарі Росопідзе.
Після приїзду в Україну чоловік продовжив розвивати свій талант і ходив до музичних шкіл та училищ. Згодом очолив Черкаський міський палац молоді й намагається зробити з Черкас другу культурну столицю України.
Актори мюзиклу "Ох, Одеса", де актором та режисером був Нодарі Росопідзе
Детальніше про життя і творчість Нодарі Росопідзе дивіться у відео.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
