Максим Мещанський — пожежний-рятувальник 2-ї ДПРЧ в місті Черкаси.
Максим розпочинав службу в об'єктовій частині. Згодом перевівся у 2-гу ДПРЧ, що стоїть на варті безпеки мешканців Черкас. І саме тут він досягнув своєї мети — бути максимально залученим на допомогу населенню.
“В один з перших же виїздів у складі караулу ми врятували людину. Виникла пожежа і через сильне задимлення чоловік був дезорієнтований і не зміг самотужки вийти з квартири. Він встиг надихатись диму, ми винесли його на свіже повітря і передали медикам швидкої. Тоді я остаточно усвідомив, що не дарма прийшов у цю службу і що мені подобається допомагати людям у таких екстремальних, незрозумілих їм ситуаціях. Адже це ми маємо відповідні навички, знання та уміння діяти за таких умов, а вони розгублені та не знають, що робити. І тут приходимо ми”, - каже рятувальник.
Максим зауважує, що у своїй роботі завжди намагається працювати так, аби мінімізувати збитки людей. Коли вогонь вже встиг наробити лиха, рятувальники роблять все можливе, аби не додати шкоди.
“Знаходимо осередок займання і використовуємо якомога менше води, щоб потім помешкання потребувало меншого ремонту. Якщо треба відчинити двері або вікно задля порятунку, то теж робимо це акуратно. А паралельно ще й підтримуємо людей, заспокоюємо”, - пояснює Максим.
А є нелюди, які здатні тільки руйнувати і приносити горе. Саме такі нелюди принесли лихо на нашу рідну землю. У 2019 році Мещанському вперше довелось побачити наслідки військової агресії і чоловік від душі зізнається, що то було жахливо. Він виїжджав до зони ООС на Донеччині — допомагав у відновленні будинків після обстрілів.
“Вирви від прильотів, посічені паркани, зруйноване житло. Не зважаючи на небезпеку, там жили люди і їм потрібна була допомога. Жахливо бачити, як ворог в момент руйнував все, що люди здобували роками. Спокійне життя і плани на майбутнє — нічого не залишилось. Ми спілкувались з місцевими, слухали їхні розповіді і переживали ці хвилювання разом з ними. І так хотілось потурбуватися про них, хоч чимось допомогти”, - ділиться рятувальник.
Влітку 2022 року, коли російські ракети влучили у торговельний центр в Кременчузі, черкаські надзвичайники вирушили на допомогу. Максим каже, то був найстрашніший його виїзд.
“Таких трагічних наслідків, таких масштабних руйнувань я доти не бачив. Дуже важко було морально. І фізично також, бо на вулиці й так була сильна спека, а там в осередку прильоту тим паче. Іноді я підходив до гідранту, відкривав воду і повністю обливався”, - розповідає Мещанський.
“Але не завжди наша робота — то чиєсь горе. Бувають і позитивні моменти”, - продовжує Максим і з радістю згадує історію з хепі-ендом.
“Хлопчик років 10-ти прийшов зі школи додому і зачинився зсередини. А, коли прийшли батьки, він їм не відчиняв. Вони і у двері дзвонили, і на телефон — нічого. Звісно вони розхвилювалися і викликали нас. Ми встановили висувну драбину до 3-го поверху і я побачив малого у вікно - він лежав на ліжку. Я почав стукати, гукати його — реакції не було. Я обережно відчинив вікно і хлопець почав рухатись, прокинувся таки. Я видихнув з полегшенням. Він встав і дивиться на мене. Спросоння він навіть не злякався. Кажу йому, щоб відкрив батькам двері. Отак міцно діти вміють спати”, - усміхається рятувальник.
А подолати складнощі роботи допомагає гумор.
“В караулі намагаємось залишатись на позитиві. Гумор рятує. Він і допомога, і підтримка”, - запевняє Максим.
За інформацією пресслужби ГУ ДСНС України в Черкаській області
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
