«Хліб із тирси та суп із сіна й клею», – черкаська ветеранка поділилася спогадами про воєнні роки

09 травня 2019, 11:01

 «Хліб із тирси та суп із сіна й клею», – черкаська ветеранка поділилася спогадами про воєнні роки

Суп із сіна і столярного клею. Ні, це не «рецепт» із книги про фантастику, а реальність, у якій на кілька довгих місяців 1941-1944 років опинилися сотні тисяч людей – жертв блокади Ленінграду.

Ветеран війни Валентина Кучерява, яка свого часу пережила всі ці жахіття, каже – дозволити собі в таких умовах проявити слабкість – це кінець.

Жінка народилася в 1924 році, виросла  в Ленінграді. Там її і застало це лихо. Після блокади працювала спочатку в госпіталі, потім за сестрою пішла на фронт. Потрапила в другу повітряну армію, разом із якою пройшла Росію,Україну, Австрію, Польщу і дійшла аж до Берліна. У боях зустріла майбутнього чоловіка, з яким і переїхала жити на Черкащину. Як нагадування про війну в її домі – численні нагороди, медалі та орден.

- Було дуже холодно, ото знайдеш якусь колоду і тягнеш її на собі по вулиці. А кругом мертві лежать купами, прийшов такий момент, коли ми вже й перестали звертати на це увагу, - пригадує бабуся страшні блокадні роки. – Головне було не впасти самому, щоб не заснути і не замерзнути.

Як би не хотілося лягти і відпочити – а не можна було. Кожен чітко знав: падати – це смерть, бо сил піднятися вже не буде.

Часи були страшні. Від голоду і холоду люди божеволіли, марили їжею, постійно хотілося спати. Непоодинокими були випадки, коли батьки їли своїх дітей.

- Сусідка все бідкалася, що спочатку хай помруть діти, а потім уже вона, не хотіла,щоб мучилися, - пригадує старенька.

Від голодної смерті її рятував блокадний хліб. Хліб, у якому їстівного було менше, ніж різноманітних «домішок» із відходів – тирси, макухи, целюлози… Норма видачі жителям блокадного міста була мізерною – 250 грамів, а враховуючи його «поживність» можна собі уявити, які це були харчі. Своєю  часткою вона ділилася ще й із сестрою, яка не могла ходити. Так і виживали.

Голодні роки ветерана згадує із жахом, каже, тоді могли лише мріяти про нормальну їжу.  У квартирі із усіх лишилися живими лише двоє. Там же померли її мама і бабуся.

Нині старенька живе в Черкасах. До святкових днів у її домі завжди повно гостей, та й сама не любить сидіти вдома. «Пробивний» характер у неї ще з війни…

 

Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram

Поділитись
Вгору