Заступник комбата в 23: історія уманчанина життя якого забрала Авдіївська промзона

01 лютого 2017, 11:19

1

«Наше покоління не бачило служби в армії мирною. Ми бачили тільки бойову. І це є основою розвитку нашої армії», – слова 23-річного капітана Андрія Кизило, уманчанина, який загинув в Авдіївці, пише Вечірня Умань.

На свій юний вік Андрій - заступник командира батальйону,  якого поважали 40-ка та 50-річні побратими не через погони, а через його виважені дії та людяність. І коли командир був відсутній, він спокійно міг залишити на Андрія оборону промзони. А йому було лиш 23.  Загинув Андрій 29 січня під час ворожих обстрілів від поранення осколком.

"Досі не можу в це повірити, але, на жаль, ми втратили ще одного нашого ГЕРОЯ. З Андрієм познайомилася в 2014 році. Тоді вони стояли під Старогнатівкою. Шкода, що не вберегли хорошого хлопця", – говорить волонтерка Ольга Ситник зі штабу «До Премоги».

2

Про військову форму Андрій мріяв ще зі школи, тому, закінчивши 9 класів в уманській гімназії, вступив до Київського військового ліцею імені Богуна. Потім - до закладу своєї мрії - Львівської академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

Андрій, як його батько і дідусь, хотів стати військовим. І до своєї мети крокував з усією серйозністю та наполегливістю. Став командиром роти в 21 рік (у 2015 році був визнаний кращим ротним у секторі "М").

3

Дуже захоплювався спортом, особливо Гонкою Націй (вражаючі забіги з перешкодами, які спрямовані на фізичне та духовне вдосконалення людини), мріяв вибороти усі нагороди у цьому виді спорту.

"Одразу після закінчення Академії, Андрія було доправлено до Білої Церкви. А після початку війни, вже з липня 2014-го, він перебував на фронті. Пройшов багато пекельних місць Донбасу, брав участь у боях поблизу Петровського та Нової Ласпи, півтора роки тримав оборону у полях біля Волновахи, потім ротація на Яворівський полігон і останній шлях назустріч смерті - до Авдіївки", - розповідає волонтер Ян Осока.

4

Саме в Авдіївці життя Андрія забрав осколок снаряду «забороненого калібру», який прилетів зі сторони терористів. "29 січня о 4.30 ранку ворог почав масовані обстріли з мінометів, в районі Авдіївки, о 6.30 окупанти зробили спробу штурмувати наші позиції, - та, зазнавши втрат, змушені були відступити на другу лінію оборони. Переслідуючи ворога, наші бійці захопили його позиції, закріпившись там і поліпшивши своє тактичне положення, в результаті бою було вбито 9 окупантів, одного взято в полон. Протягом дня ворог вів інтенсивні та щільні обстріли з мінометів та артилерії по Авдіївці, Опитному та Кам’янці, з танка - по Пісках; але це не допомогло йому повернути втрачене.

О 13.45, після обстрілів наших позицій, окупанти здійснили чергову спробу вибити наших військових з позицій в районі Авдіївки, але вкотре змушені були відступити, продовжуючи обстріли.

Маючи намір будь-що відновити втрачене, о 16.00 ворог відкрив хаотичну стрільбу по житловим кварталам міста.

Артилерійські обстріли міста та позицій ЗСУ продовжувалися весь вечір і ніч. Бойові дії забрали життя 4-х військових, серед них уманчанин Андрій Кизило," - повідомляє прес-служба 72 ОМБр.

5

Для українських ЗМІ в промзоні Андрій Кизило став гідом. І при останній розмові з журналістами ТСН попросив їх одного зробити так, щоб  бути українським захисником і військовим стало престижно.

"Як ви вважаєте, як можна підняти імідж і престиж українського офіцера? Щоб у воєнний час саме вони були елітою суспільства, як було колись. Ось у кого Катя Осадча бере інтерв'ю? У еліти. Як зробити так, щоб Катя Осадча брала інтерв'ю у військових і це було елітно, і всі чекали цих випусків", - цитує слова Андрія журналіст ТСН Євгенія Цвєтанська.

6

«Паном Капітаном» Андрія називав журналіст Володимир Рунець, а хлопець жартома злився  і просив називати його товаришем або просто Андрюха.

"З тобою можна було говорити годинами про важливе і про пусте. Твоя посмішка завжди заворожувала і підіймала настрій. Поруч з тобою завжди почувався у безпеці. Я зайвий раз боявся сказати тобі "ти" в присутності підлеглих, щоб ніяк не підірвати авторитет молодого командира, офіцера. А твій авторитет не можливо було підірвати. В тебе справжній авторитет не через офіцерські погони, а через те, що ти справжній офіцер ззовні і всередині, - пише на сторінці Андрія у Facebook журналіст ТСН Володимир Рунець. - Мені важко сформулювати думки. Говорю до тебе, як до живого, бо ніяка міна не може вбити героя. Ми ж всі знаємо, вони, герої, ніколи не вмирають. Будь ласка, посміхайся так само щиро нам усім з неба. Обіймаю міцно. Ну, ти все сам знаєш..."

7

Прощатимуться з капітаном 1 лютого об 11.00 на Майдані у Києві. Як повідомляє його двоюрідна сестра, журналіст Вікторія Михайлюк-Врачинська: ховатимуть героя 2 лютого у рідній Умані. Початок відспівування об 11.00 у Православній церкві Київського патріархату, що неподалік колишнього маслозаводу.

Для тих хто бажає допомогти сім’ї, звертайтеся до волонтерського штабу "До Перемоги", що знаходиться в міському Будинку культури на другому поверсі, або за тел.096 461 42 38 Оля, 096 215 84 73 Інна.

8

 

Коментарі

Вгору