Технолог Дніпровської водоочисної станції Василь Жирний у черкаському водоканалі працює вже 38 років. Він саме та людина, яка контролює весь процес підготовки та очищення води – від забору її з Дніпра – і до появи у крані.
У водоканал чоловік прийшов ще у 1986 році.
"Сюди я прийшов у 1986 році, і так і залишився, тобто працюю тут вже 38 років, - згадує Василь Жирний. - Був і слюсарем-ремонтником 6 розряду із виконанням обов’язків бригадира, і майстром, і начальником зміни, і техніком-технологом. Зараз я технолог Дніпровської водоочисної станції: ми контролюємо весь технологічний процес підготовки води – від підняття її з Дніпра – до подачі в крани городян. Проводиться очищення, знезараження, освітлення, щогодинний контроль".
Весь процес займає близько доби, пояснює фахівець.
"Забираємо воду із річки – вона іде до змішувача по трубам діаметром 1000 мм, потім до камери реакції, відстійники, у фільтри, резервуар чистої води, - каже Василь Григорович. - Раніше чимало завдань робили «вручну» – і це було нелегко. А зараз наша сучасна молодь, яка працює на водоканалі, вже й запаху хлору не знає, бо після реконструкції – більшість процесів автоматизували. Так, із 2000-го року у нас встановлені нові установки, і прямого контакту з хлором – немає. Все комп’ютеризовано, і нам одразу видно, де є якісь проблеми, сигналізація спрацьовує і світлова, і звукова, і диспетчер одразу все бачить".
Воду на якість перевіряють щогодини.
"Робота технолога – дуже відповідальна, - продовжує чоловік. - Від нас залежить якість води, яку питиме ціле місто, тому помилки недопустимі. У цьому питанні точність – понад усе. Ми ретельно все перевіряємо, кожну годину здійснюємо лабораторний контроль, проводимо пробні дозування тощо".
Двоє синів Василя Жирного також працюють на водоканалі – технологом і черговим електриком. Також вже і онук там працює – оператором хлораторної установки.
Василь Григорович пригадує, як колись довелося наосліп у воді усувати проблему.
"Ще коли тільки прийшов на водоканал, був вихідний і побачили, що сильно впав тиск в системі, - розповідає комунальник. - Поїхали шукати порив, побачили, що в колодязі вода б’є справжнім фонтаном. А засувка то в колодязі, треба шукати і закручувати. Стоїмо, думаємо… Але ж робити щось треба. Бо могло затопити добряче. Тоді вирішили просто пірнати в колодязь, в воду наосліп майже, і добре що було літо. Було трохи страшно, але тоді про це не думали, бо місто могло без води залишитися".
За інформацією пресслужби КП "Черкасиводоканал"
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
