Гадаю, що після прочитаного багато в кого можуть палати пер**ки, втім хочу помножити на нуль і повністю прибрати з ментальності певні наративи і стереотипи.
З давніх-давен було прийнято поважати старих людей, тому що вони, власне, дожили до старості. Тоді не було клінік, обстежень, медикаментів. Була сувора реальність, коли елементарно людині не могли вилікувати чи вирвати зуб. В результаті до старості доживало набагато менше людей, а ті хто доживали - явно були далеко не простими і щось знали.
Крім того, ще за часів середньовіччя дитина вважалася не повноцінною людиною, оскільки приносила менше практичної користі і ккд.
В результаті, звикаючи до такого ставлення, утворився колективний договір, в якому діти сприймалися, як дещо повністю тупе і таке, що не заслуговує на власну позицію, а загальна теза: «поживи з моє» стала сталою і безапелятивною.
Щоправда, це не стосувалося класових розшарувань. Повага до віку зберігалася лише всередині певного класу. «Елітарні» дітки запросто могли ображати старших людей з «челяді» і їм за це нічого не було.
Ці та інші наративи сформували правила та норми поведінки, які сьогодні виражаються в тому, що повага має бути апріорі до тих, хто старше, хто вище в соціальній ланці, хто має більше грошей, тощо…
Все це безапелятивні наративи, які мають свою причину, про яку я скажу пізніше, але найкращий приклад абсурдності безапелятиврих наративів це судді. Не важливо - чи це продажний суддя, чи він взагалі хоч раз судив правильно, - суспільство сказало що звертатися потрібно лише «ваша честь» і вставати, а якщо не згоден - отримай адмінправопорушення.
Ще один чудовий приклад - це рф. Рівень пенсіонерів в усіх гілках влади рф просто зашкалює. Це (не)люди, яким давно пора було б відпочивати, але не реалізовані в молодості амбіції беруть своє. Наслідок - ностальгування за совком і бажання будь-якими методами нав‘язати свою позицію майбутнім поколінням.
Між тим, повага, наприклад, до прибиральниць у суспільстві не є обов‘язковою.
Причина дуже проста - страх. Намагаючись здаватись людьми, тваринні інстинкти беруть своє.
Діти мають поважати дорослих, тому що дорослі можуть їх покарати, солдат має поважати генерала, тому що генерал може покарати солдата. Всі мають поважати суддів, тому що судді це такі люди, які можуть покарати взагалі абсолютно всіх.
І зовсім не важливо чи дорослі не наркомани, генерал у свій час не розікрав в/ч, а суддя не відмазав ґвалтівника. Стереотипи - наше все.
Не йдеться про повагу, як наслідок. Лише про повагу, як причину і ця причина елементарна - страх.
Крім того, давайте погодимось, що більшість людей - безхребетні, не мають власної точки зору, не здатні на вчинки і лише хавають кістки, які їм кидають зі столу. Ясно, що більшість зараз скаже: «я не така/не такий», але, наприклад в Україні, результати голосувань на кожних виборах кажуть що такі)))
Та все ж кожен з цієї більшості хоче поваги, хоче бути тим, кого бояться, а не навпаки. Для цього потрібно в першу чергу або прийняти загальні норми, або створити свої ( та для цього потрібні мізки і яйця).
І все це підкріплюється обов‘язковістю виховання саме в такому контексті. Тобто травмування, а інакше я це назвати не можу, відбувається з самого малечку.
Чи можливо це змінити? Так, для цього потрібно стати лідером суспільної думки і не нав‘язати думку про щось, а нав‘язати думку про необхідність критичного мислення, тобто боротися не з наслідками, а причиною.
Що ж до віку, статусу і всіх інших аспектів, - я абсолютно не стверджую, що поваги не має бути. Має, в першу чергу за хороші вчинки, або принаймні за відсутність поганих. А місцем бабусям потрібно поступатися не тому, що вони старі, а тому, що їм важко і співчуття - це якість, якої ми набули в процесі еволюції і маємо її розвивати, а не душити в собі.
Знаєте як називаються люди, позбуті емпатії? Психопати. І сьогодні саме психопати, хитрі і безпринципні правлять світом. В наших силах це змінити, та починати потрібно з емпатії і критичного мисленння, а не сталих наративів, які не мають сенсу.
Дмитро Кухарчук, командир 2 штурмового батальйону 3 ОШБр, допис на власній сторінці у Facebook
