Понад сорок пернатих артистів привезли канарники на четвертий всеукраїнський конкурс «Кращий кенар-соліст 2014». Він відбувся у столичному Будинку природи. За пісню свого вихованця найвищу нагороду цьогорічного конкурсу одержав Геннадій Коваленко з Черкас. Йому було вручено малу золоту медаль «За кращого кенара-соліста 2014 року», інформує Черкаський край.
Повернення Тосика
Шлях до цьогорічної слави в обох — учителя і птаха — був дуже звивистим. Біло-сірий канарчик Тосик ще чотиримісячним втік у Геннадія Михайловича з клітки. А це район багатоповерхівок у Південно-Західному мікрорайоні Черкас, тож знайти пропажу жодної надії не було.
Та сталося неймовірне:
— Дівчина-співробітниця на «Фотоприладі», де я працюю, знаючи про моє хобі, показала мені фото в телефоні: «Це кенар чи канарка?». Я кажу: «Це кенар!» — «А як ви знаєте?» — «На правій ніжці у нього кілечко.» А на фото ніжок насправді не видно було. Дівчина подзвонила своїй кумі, яка й прихистила малого знайду: так, є кільце! Мій кенар. То я його потім і забрав, натомість купив хазяйці папужку. А дівчині-співробітниці — коробку цукерок. По Тосика довелося йти далеко: відлетів він майже за кілометр…
Так майбутній «Паваротті» повернувся додому.
Мовчиш? У кінець черги
Конкурс співочих птахів — це витратно: вартість дороги до Києва й назад, плата за вхід 15 гривень, 100 гривень за прослуховування пташки (такі ціни цього року). Грошових нагород за перемогу немає. Та хіба це зупинить поглинену улюбленою справою людину?
Конкурс — це подія, до якої кожен канарник готується роками. Адже все починається з селекції, спаровування птахів з найкращими здібностями співця. Справжній канарник вирощує кілька ймовірних майбутніх зірок, а то й цілий «хор». Змалечку таких кенарів (дівчата-канарки майже не співають) тримають окремо й інтенсивно навчають: як меломани, вони годинами слухають аудіозапис того чи іншого взірця наспіву кенарів, щоб потім це повторити. Адже канарки — птахи-пересмішники: вони намагаються копіювати спів, який чують, і витягнути ще краще в суперництві з невидимим конкурентом!
Та не кожен учень-пташок зуміє проспівати без ґанджів: так і дивись, то він по ходу пісні задзявкає, то зацівкає, то затріскоче — це брак, або, як кажуть з любов’ю власники цих маленьких пташок, «брачок». То видасть «рички» або «упорчики». Замість чистих колінець: «кулика», «розсипів», «вівсянки», «весняної синиці», «дзиги», «відбою»… На конкурс поїде найздібніший.
Тому напередодні конкурсу канарники, як правило, страшенно нервують: вкладено багато праці. В той же час у дорозі треба забезпечити спокій і комфорт для птаха. Як його довезти без стресів до Києва, щоб він, коли клітку поставлять на подіум перед суддями і знімуть з неї чохол, зміг оговтатись, згадати про «сенс життя — канаряче кохання» і видати принадні рулади? Деякі птахи так і не можуть проспівати з першого разу, їх ставлять у кінець черги після всіх виступів і надають ще по п’ять хвилин. До речі, глядачам дозволяється входити до залу тільки в перервах між виступами птахів-конкурсантів, щоб не сполохати.
Деякі канарники, щоб «завести» свою пташку, навчилися піддражнювати свистом, схожим на її спів, це дозволяється. (Хоч часом судді кажуть: та не свистіть, бо ми не розуміємо, це ви чи пташка...) Але бува, всі ці спроби марні. Канарчик мовчить.
Тож Геннадій Михайлович пережив більш ніж досаду, коли водій маршрутки «Черкаси-Київ» різко вивернув кермо, клітка перехилилась набік, вода розлилась, намочивши Тосика, корм розсипався…
Пісня на чотирнадцять колінець
Кенар Геннадія Коваленка здобув 68 балів, чисто проспівавши чотирнадцять колін.
— В принципі, пташка може вивчити й більше колін. Але тоді якість пісні втрачається, — посвячує в тонкощі Геннадій Михайлович. — Короткі колінця роблять її менш виразною, а судді не можуть оцінити спів за міжнародною шкалою, тому зазначають «та інші коліна». А це менший бал.
Геннадій Михайлович брав участь у конкурсі співочих птахів уже не вперше. З року в рік удосконалює спів своїх учнів:
— Пісня стала більш тиха, розлога, виразна. В заспіві Тосику вдалися чотири нитки, без чого, як і без «кулика», не присвоюють золоту медаль. Вдалися високо оцінювані «цон-цон», «дін-дон».
Хоч, зізнається, у нього були побоювання, що кенар, давши потомство, втратить навики академічного співу. (Власне, так і в людей: чоловік оженився — і вже не так «співає» для жінки — Л.С.) Але збалансоване харчування, тренування і звільнення від турбот про потомство змінили закономірність.
Особливість організації цього конкурсу, розповів Геннадій Коваленко, — технізація. Судді вперше одразу занесли в комп’ютер результати, учасникам видали оціночний лист — роздруківку балів, тож тепер кожен хазяїн бачить, над якими колінцями ще обом треба попрацювати.
Коли Тосик проспівав, він нарешті почистився після пережитої в автобусі «купелі». Глядачі оцінили: «Ти диви, ще й акуратист».
Поки номер готувався до друку, Геннадій Коваленко взяв участь у ХІІ Міжнародному конкурсі на кращий спів кенарів шляхетного наспіву, який проходив 13 грудня у місті Київ, де його рябий кенар, набравши 78 балів, був нагороджений великою золотою медаллю. Цікаво, що за 12 років існування конкурсу ця найвища відзнака була вручена вперше.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
