Черкащанка Лідія Павлюк шість років танцює у колективах територіального центру, співає в хорі, декламує вірші та відвідує ще п’ять різних гуртків. Там знайшла не лише захоплення, а й кохання, - пише "Суспільне".
62-річна черкащанка Лідія Павлюк до виходу на пенсію працювала в укравтодорі. Жінка каже, що навіть не уявляла, що колись займатиметься творчістю.
- Почалася моя історія в Березняках: я пішла в клуб. Брала участь у хорі "Мальви". А потім приїхала в Мошни, співала в народному хорі "Мошногори", – каже пані Лідія.
Шість років поспіль вона опановує танці у територіальному центрі. На пенсії здійснилася її дитяча мрія, адже раніше не було часу танцювати.
До карантину Лідія Павлюк відвідувала гурток танців тричі на тиждень. За цей період там встигли поставити 40 різних постановок. Жінка говорить, що завжди чекає дітей та онуків, аби продемонструвати вивчені рухи.
- Приїдуть усі, а я їм кажу: так пішли в "Річпорт", там же танці кожного дня! Думаю, буде хоч з ким танцювати. Але дівчата соромляться.
Чотири роки тому в Лідії Павлюк з’явився партнер по танцях – сімдесятирічний Валерій Гудзенко. Чоловік каже, що після репетицій та виступів саме вальс поєднав їх у подружжя.
- Ми ходили в різні групи - я прийшов у гурток пізніше, ніж моя дружина. І я звертав увагу на Ліду. Вона така емоційна, цікава, комунікабельна, щира, але все одно зробити перший крок було важко. Але потім нас поставили разом у танець "Тримай мене міцно" і з тих пір ми разом, - згадує Валерій Гудзенко.
Зі слів подружжя, на пенсії життя тільки починається. Тому у планах вивчити ще аргентинське танго та ча-ча-ча. А поки що вони одягають костюми та удосконалюють танцювальні номери на вулиці.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
