Черкаський краєзнавець Борис Юхно на своїй сторінці у соціальній мережі "Фейсбук" розповів про реконструкцію скверу "Юність".
За державними справами упродовж 1990-х сквер "Юність" не турбували. З початком 2000-х заговорили про необхідність його реконструкції, але наче “непогано б...”. І лише у лютому 2004-го начальник міського відділу екології Володимир Абраменко повідомив: з теплом там розпочнеться “великий ремонт”. Будуть замінені всі лавки, прокладена система поливу, оновлено ґрунт, настелено гарну бруківку. Про якісь особливі витребеньки, пардон – “родзинки” – тоді не йшлося. Навіть наявні зелені насадження мали бути збережені, а нові планували завозити із уманської Софіївки. За попередніми підрахунками, оновлення потягло б на 150 тисяч гривень, за тодішнім курсом це 25,3 тисячі доларів.
Загорівся Володимир Абраменко тоді й щедро ілюстрованим виданням альбомного типу “Парки Черкас”. Його дослівна коротка анотація: “У цій книзі ми говоритимемо про те, що у міста зі скла і бетону має бути зелене живе серце” Золоті слова... На жаль – самі слова. І не сказати, щоб з книгою все зразу ж заглухло. Упродовж кількох місяців я навіть спілкувався із головним дендрологом (пардон два рази, тоді ще не дендрологинею)) КП “Екологія” Ганною Антоненко, яка в основному й готувала видання. З її дозволу наробив копій з усього, що вона написала й зібрала, а допомагав Сергій Кульбашний. Тоді нам якось “і хотілося, й моглося”... Зберігаю звісно, пам’ятаючи, що з тих аркушів та фотографій почалася моя власна зацікавленість темою. У принципі, “Парки Черкас” давно просяться до впорядкування, оформлення і друку. На все б знадобилося 2-3 місяці часу, але ж ще й кількадесят тисяч гривень.
2005: Торгове підземелля і 5 фонтанів
Наприкінці травня для універмагу “Юність” окреслилася дивна перспектива: його більшу частину, а то – 6612 квадратних метри – надумали спустити під землю. Там мали з’явитися торгові відділи, ігрові зони, кав’ярні, ресторан... Класичний “Метроград”, одним словом: тема “Мінусових” ТРЦ якраз була модною. При цьому, фасад горішньої “Юності” планували винести на три метри вперед. Наново сформувати секції і – увага: цілковито перелицювати фасад того житлового будинку-”вагону”, який над універмагом. Добре у другій половині 1960-х: як і вимагалося – без “архітектурних надмірностей”, зате чистенький і світлий навіть вікнами. Ми до нього звикли, не помічаємо, а от гостей він, нинішній, м’яко кажучи, – сильно дивує. Не в кожному СМТ посеред центру побачиш таке страховіття.
Сквер мали прикрасити п'ять декоративних фонтанів з лавочками довкола, нова супер-якісна тротуарна плитка (800 тисяч гривень, десь понад 145 тисяч доларів), зелень із Софіївки. На території – два входи до нижньої частини універмагу, зовні подібних до підземних переходів. За попередніми підрахунками, увесь комплекс робіт обійшовся б замовникам у 2,3-2,5 мільйони доларів. Таких не знайшлося.
Усе звелося до монтажу дитячого ігрового майданчика, подарованого місту благодійним фондом Петра Порошенка.
2006: “Галявина мрій”
Тепер головна фішка – штучний водоспад: каскад безперервного циклу півтора метри заввиш та 7 довжиною. Кована огорожа з трьох боків, паркові скульптури, чаші, вази. Не знаю, чому все це нове нереалізоване диво назвали “Галявиною мрій”. Може комусь мріялося про античні часи.
2008: “Карусєль-карусєль...”
Так, у прожектах – новий пріоритет: “карусель як у Флоренції”. Така вразила уяву нового керівника Дирекції парків Олександра Радуцького, хоча так тоді й не допиталися, чим саме. Таким дивом у Європі вражалися кількома століттями раніше: “дура” діаметром 13,5 метра і вагою понад 10 тонн на зиму мала прибиратися, а на її місці заливатися ковзанка.
З п’яти фонтанів до цього прооекту “дожив” один. Зате надумали замінити 60% зелених насаджень – хворих чи перезрілих (справді, коли на хвойних верхівки починають закручуватися бубликом – все, далі вони лише всихатимуть). У проекту, нарешті, з’явився спонсор: ГК “Партнер”. Світлана Трофімова була готова виділити на роботи 800 тисяч гривень, та восени все втратило актуальність: криза. Пороблено.
2013: “Підземна аптека”
Улітку 2011 року міські депутати вивели сквер з переліку природоохоронних територій. Те знаменувало початок будівництва чогось зовсім непідходящого для рекреації і відпочинку, але насправді нічого такого не сталося. Власне – взагалі нічого не сталося.
А потім, у листопаді 2012-го, до ТРЦ "Любава", що саме будувався, почали тягнути воду й уздовж скверу пролягла глибоченька траншея. У січні 2013-го, після опадів і відлиги, ближча до вулиці Остафія Дашкевича її частина капітально обвалилася, оголивши... старі мури.
Міський голова Сергій Одарич виявився притомнішим, але теж помилився, ідентифікувавши “археологічну сенсацію” як підвальне приміщення старої аптеки.
Повоєнна “Аптека №2” й справді була, але на протилежному кінці скверу, біля вулиці Дм. Байди Вишневецького, а поки та аптека функціонувала – Свердлова. Ну та не суть: над знахідкою взялися облаштовувати прозорий купол, аби у міста був ще якийсь засушений ізюм. Далі ескізів діло не пішло, бо вже у лютому стара кладка відстала від зрізу і частково завалилася в яму.
То що було, як не аптека? Диспетчерська автостанції, що ще й у середині 1960-х була розташована поруч, біля драмтеатру. Чув, що конкретно у цокольній її частині - битовка водіїв. А старої “як дзвін” цегли вибрали із траншеї чимало: мало не всю весну вантажили на піддони.
Читайте також: Черкащанам розповіли про стародавні машини, які були в місті.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
