Олександр Кравченко — рятувальник групи рятувальних робіт АРЗ СП в місті Умань.
Про вакансію в загоні спецпризначення Олександр дізнався від товариша, який вже служив там.
“Достойна робота, поважна”, - розмірковував тоді Кравченко, вирішив спробувати і не пошкодував.
“Мені дійсно сподобалось. Я розумію, навіщо я тут. Я бачу сенс своєї роботи. Це приємно”, - розповідає він.
Спочатку Олександр став рятувальником, а невдовзі додатково отримав кваліфікацію верхолаза. Тепер він виконує зокрема й особливо небезпечні роботи на висоті, що в умовах повномасштабної війни набуло ще більшої актуальності.
“Я не знав, яка буде моя реакція на висоту. Були й моменти остраху. В чомусь довелось перебороти себе. Але все можна подолати, коли є бажання працювати”, - згадує верхолаз.
“Втрата кожного життя — оце найскладніше у моїй роботі. Це залишається в голові, в пам'яті”, - каже Олександр.
Коли в квітні 2023 року ворог поцілив у дев'ятиповерхівку в Умані, Кравченко був у резервній зміні. Він прокинувся від вибухів — все місто їх чуло... І вже о 5-й ранку його викликали на допомогу.
“Ми розбирали завали дві з половиною доби. Спочатку я навіть не міг повноцінно усвідомити весь масштаб трагедії. Пам'ятаю, як ми дістали першу жінку, вона була жива, ми несли її у швидку. Це закарбувалося в моїй пам'яті,” - ділиться спогадами надзвичайник.
Залучався Кравченко до ліквідації наслідків ворожих ударів по об'єктам критичної інфраструктури. Тоді доводилось підніматися на висоту більше 30 метрів. Олександр каже, що в його професії неабияке значення має довіра в колективі. Бо робота командна і кожен у цій команді довіряє одне одному своє життя.
“Ми підстраховуємо, допомагаємо, підказуємо. Довіра між нами — перш за все!” - наголошує верхолаз.
Група рятувальних робіт також залучається на ліквідацію наслідків ДТП. В результаті аварій люди травмуються, вони можуть бути затиснені в автомобілі, а справа рятувальників — якомога швидше їх деблокувати, при цьому бути дуже обережними, щоб не нашкодити.
“Аби тільки не діти!.. Коли їдемо на виклик, я завжди сподіваюсь, щоб не було дітей в аварії. Шкода звичайно всіх, але діти — то найбільший удар. Я ж сам батько. А колись довелось діставати травмовану 14-річну дівчинку”, - розповідає Олександр.
“Людяність перш за все. Звичайно рятувальник повинен бути сміливим, але людяним — то головне!” - продовжує він.
А найбільшою втіхою є родина — дружина Світлана та донечки Єлизавета і Кіра. Сім'я Кравченко обожнює прогулянки на свіжому повітрі, а найулюбленішим місцем є “Софіївка”, яка навесні - неймовірно чарівна.
За інформацією пресслужби ГУ ДСНС України в Черкаській області
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
