До двадцяти птахів (або, за термінологією канарівників, кліток) взяли участь у цьогорічному — 15-му в Україні Міжнародному конкурсі канарівників. Шкода, каже його учасник Геннадій Коваленко з Черкас, що через війну зараз не можуть приїхати його колеги зі Сходу України: учасників бувало й удвічі більше, пише Черкаський край.
Срібний «цон-цон»
За останні 15 років на конкурсах саме у нашого черкаського канарівника була єдина пташка, спів якої здобув велику золоту медаль (у 2014 році). Адже вихованець Геннадія Коваленка узяв так звані перспективні колінця: звуки, яких у природі ці пташки не видають, їх створює і вмонтовує в навчальний наспів для кенара людина. Як-то звуки музичних інструментів, дзвіночків, цокання фужерів… І лише фахівці можуть вловити такі тонкощі, як те, що канарчик черкаського заводчика неймовірно чисто співаває «цон-цон, дін-дон» (саме рідкісне «дін», а не «дінь»).
Біло-сірий Тосик Геннадія Коваленка цього року здобув велику срібну медаль. Кенар травневий, молодий. Що найскладніше в тому, щоб навчити співати? Як напівжартома каже Геннадій Михайлович, те, що кільком поколінням птахів необхідно роками прокручувати один і той же наспів, який найталановитіший повинен нарешті бездоганно повторити. Тож домашнім треба потерпіти… І жодних фальшивих нот у домі, бо чутливі на вухо артисти одразу перехоплять!
Зусиль потребує і селекція. А буває всякого: наприклад, випадково відкрилася клітка… Саме так трапилося у Геннадія Коваленка, коли вісім самочок, результат п’ятирічного відбору, які ось-ось мати б дати генія від золотого медаліста… вилетіли. Тож підходящу самочку довелося купувати аж в Одесі.
Як вигодувати щиглика
У червні йшов дощ. Геннадію Михайловичу подзвонили: мовляв, підібрали якесь пташеня, або забери, або віддамо котові. Сіренькому пуцьвірінькові було приблизно 18 днів. Немовля. Годувати треба щодві години, тож мусив брати його з собою на роботу. Крапав з піпетки у жадібний дзьобик теплий розведений водою жовток з подрібненим пророслим насінням соняшнику. Пізніше жував для знайди неочищений рапс, просо, льон. Пташка підросла, з’явилася червона барва на голівці: щиглик! Уже він пернатий «парубок»: пробирається в гості до канарок у клітках — потужним дзьобом витягує залізні прутики і залітає всередину. Ручний, сідає на плече господаря й катається. Співає, щоправда, своєрідно: і не щиглик, і не канарка. Збиває спантелику заслужених «маестрів». Може б віддати його комусь? «Віддати? Друга?» — протестують дружина та донька.
— От коли вже не розводитиму співочих, я взяв би ткачика, зеленяка, чижика… Й усі були б ручні, — міркує Геннадій Михайлович. — Але якщо трапиться співоча птиця з геніїв, то піду й пішки на конкурс! — перериває свої мрії майстер.
Тосику, ти куди?
Пані обережно взяла з рук Геннадія Коваленка щойно придбану у нього співочу пташку. Відкрила приготовлену з дому кліточку. Але коли садовила канарчика всередину, він вирвався й випурхнув. Зал у Київському еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді, де й проходив конкурс, як мовиться, ахнув. Ловкий пташок сів на карниз. Потім на етажерку з кліток. І тоді Геннадій Михайлович зметикував: підняв навпроти канарчика його «рідну» кліточку. Той подумав-подумав і зайшов «додому». Зал мало не аплодував.
Не бачив усього цього лише новий господар пташки — незрячий чоловік, якого в зал конкурсу привела пані — його дочка, і якого Тосик зачарував своїм співом на дванадцять колінець. Він захотів собі цю пташку, щоб стала йому супутником життя. І Геннадій Коваленко зробив ласку літній людині.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram
